Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 163/2501/16-к
провадження № 51-4433 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Іваненка І. В., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Подоляна Р. Д.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисника Клімука В. С.,
розглянувши касаційну скаргу захисника Клімука В. С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2019 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 10 червня 2020 року щодо останнього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42016030220000137, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Битень Ковельського району Волинської області, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 10 червня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи працівником правоохоронного органу - у період з 20 липня 2015 року по 27 липня 2016 року техніком групи автоматизованих систем управління відділення інспекторів прикордонної служби ВПС "Вичівка" ІІІ категорії (тип Б) Луцького прикордонного загону та у період з 27 липня 2016 року по 23 грудня 2016 року техніком 1 групи автоматизованих систем управління відділення зв`язку ВПС "Білолуцьк" ІІ категорії (тип Б) Луганського прикордонного загону, являючись військовою службовою особою, діючи умисно, у порушення вимог ст. 68 Конституції України, ст. ст. 3, 22, 24 Закону України "Про запобігання корупції", ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 5.1, 5.2 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України від 05 липня 2011 року № 330/151/809/934/146, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на сприяння третім особам у незаконному переміщенні у зоні відповідальності ВПС "Рівне" Луцького прикордонного загону через державний кордон України на територію Республіки Польща тютюнових виробів, поза територією пункту пропуску, без проведення їх митного та прикордонного контролю, у загальній кількості від 40 до 50 ящиків, надав 05 липня 2016 року та 17 серпня 2016 року військовим службовим особам ВПС "Рівне" Луцького прикордонного загону молодшому сержанту ОСОБА_2 та прапорщику ОСОБА_3 неправомірну вигоду на загальну суму 16 900 грн, за не вчинення останніми в інтересах третіх осіб будь-яких дій, з використанням наданої їм влади та службового становища, по перешкоджанню незаконному переміщенню через державний кордон України на територію Республіки Польща, поза територією пункту пропуску, без проведення митного та прикордонного контролю, 33 ящиків тютюнових виробів, тобто надав службовим особам неправомірну вигоду за не вчинення в інтересах третіх осіб будь-якої дії з використанням наданої їм влади та службового становища.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Клімук В. С., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування вказує, що суд першої інстанції не забезпечив права обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника щодо отримання від свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідей на задані їм питання під час судового розгляду, а надані ними показання безпідставно поклав в основу обвинувального вироку. Крім того, клопотання про визнання окремих доказів недопустимими судом у нарадчій кімнаті вирішено не було, в тому числі отриманих шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що також не знайшло свого відображення у вироку суду, без зазначення мотивів його відхилення. Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону допущені і апеляційним судом, оскільки доводи захисника щодо визнання недійсним протоколу огляду речей та документів від 22 вересня 2016 року залишені без належного обґрунтування.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги захисника Клімука В. С., просив залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 і його захисник Клімук В. С. просили касаційну скаргу задовольнити.
Прокурор вважав доводи касаційної скарги неспроможними та просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами ст. 419 КПК України вухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.