Постанова
іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 159/5653/19
провадження № 51-5154км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Іваненка І. В.,Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Матолич М. Р.,
у режимі відеоконференції:
засудженої ОСОБА_1,
захисника Безкровного І. В.,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030110001462, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Залізниця Любешівського району Волинської області та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 02 серпня 2019 року приблизно о 23:30, будучи у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у будинку за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ), під час сварки зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_2, яка виникла на ґрунті давніх особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою умисного протиправного позбавлення життя іншої людини, завдала йому металевим совком численних ударів у різні частини тіла. Під час конфлікту ОСОБА_2 вирвав указаний совок із рук ОСОБА_1 та викинув його з будинку. В цей час ОСОБА_1 взяла кухонний ніж та продовжила завдавати потерпілому численних ударів ножем у різні частини тіла, в ході чого ніж зламався. У результаті таких дій ОСОБА_1 спричинила потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, однак свого умислу на позбавлення його життя не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки завдяки своєчасно наданій ОСОБА_2 кваліфікованій медичній допомозі було відвернуто настання його смерті.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 21 липня 2020 року змінив вирокмісцевого суду. Постановив доповнити резолютивну частину вироку посиланням на ст. 69 КК під час призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 цього Кодексу. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій засудженої, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Так, аргументуючи свої вимоги, прокурор вказує про ненаведення судом апеляційної інстанції всупереч ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) переконливих мотивів на спростування доводів в апеляційній скарзі сторони обвинувачення щодо неправильного застосування місцевим судом до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, що призвело до призначення засудженій явно несправедливого покарання через його м`якість. Як зазначає прокурор, місцевий суд мотивував одночасне застосування положень статей 69 та 75 КК одними і тими ж обставинами, не навівши конкретних обставин, за яких цей суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Вказане, на думку прокурора, залишилося поза увагою апеляційного суду. Крім того, сторона обвинувачення стверджує, що належним чином не було мотивовано, які саме обставини справи та дані про особу засудженої дають підстави для висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства. Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який є особливо тяжким, та наявність обтяжуючої її покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. На думку сторони обвинувачення, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням призводить до виникнення відчуття безкарності та можливості уникнути законного покарання як у засудженої, так і в інших осіб і не сприятиме досягненню мети покарання в цілому.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Матолич М. Р., надавши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила задовольнити її.
Захисник Безкровний І. В., засуджена ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що зазначена скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, а також призначення засудженій покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині прокурор не оскаржує.
Стосовно доводів сторони обвинувачення щодо неправильного застосування до засудженої положень ст. 75 КК і, як наслідок, призначення ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та її особі через м`якість, Верховний Суд зазначає таке.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 75 КК передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.