Постанова
іменем України
18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 318/2199/16-к
провадження № 51-2991км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Плюти Р. В.,
потерпілої ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілих Курлапової С. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12015080260000908 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця й зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя того ж міста( АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 189 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Василівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 189 КК - на строк 6 років з конфіскацією ј частини всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 122 КК - 2 роки; за ч. 1 ст. 115 КК - 14 років. На підставі частин 1, 3 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією ј частини всього належного йому майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вирішено обчислювати з моменту затримання - з 25 червня 2016 року.
Зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 25 червня 2016 року по день набрання вироком законної сили (у редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду в розмірі 500 000 грн, матеріальну шкоду - 36 767 грн, витрати на правову допомогу - 32 000 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн, витрати на правову допомогу - 5000 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і арешту майна у провадженні.
За вироком місцевого суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 8 липня 2015 року близько 21:00, маючи умисел на вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства щодо потерпілого ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, прибув до будинку АДРЕСА_3, з метою реалізації свого злочинного умислу та демонстрації явних намірів на виконання ОСОБА_5 вимог щодо передачі майна, маючи умисел на пошкодження майна потерпілого для приведення його у непридатність, діючи умисно, шляхом завдання ударів ногами пошкодив автомобіль марки "SANGYONG", державний номер реєстрації НОМЕР_1, який на правах власності належить ОСОБА_5, деформувавши задні ліві двері та бампер, чим згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 11 серпня 2015 року № 59 спричинив матеріальну шкоду потерпілому на суму 5730,35 грн. Далі ОСОБА_1, перебуваючи біля вхідних дверей вищезгаданої квартири, усвідомлюючи, що вчинені ним дії не призвели до бажаного результату, застосовуючи до ОСОБА_5 насилля, яке виразилось у завданні декількох ударів руками по голові, без згоди потерпілого витягнув останнього на вулицю та посадив за кермо зазначеного автомобіля і наказав ОСОБА_5 їхати до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому зареєстрований ОСОБА_1 .
Перебуваючи у дворі вищевказаного домоволодіння, ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, з метою вимагання чужого майна, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, завдав ОСОБА_5 ударів руками і ногами по тулубу та голові, заподіявши останньому тілесні ушкодження, які за висновком судово-медичної експертизи від 16 вересня 2016 року № 193 кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, внаслідок чого потерпілий втратив свідомість. Коли ОСОБА_5 прийшов до тями, ОСОБА_1 , не зупиняючись на досягнутому, з метою протиправного отримання від ОСОБА_5 його майна в усній формі погрожував фізичною розправою останньому, а саме його вбивством, вимагаючи відчуження його майна на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Отримавши від ОСОБА_5 згоду на передачу майна, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що майнові претензії до останнього будуть задоволені, відпустив потерпілого.
Крім того, 14 березня 2016 року близько 13:00 ОСОБА_1, перебуваючи на перехресті вулиць Осипенка та Енгельса у м. Кам`янці-Дніпровській Запорізької області, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли в ході сварки, умисно завдав останньому одного удару предметом, ззовні схожим на палицю, в ділянку лоба, під час того як потерпілий їхав на власному велосипеді. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, який від отриманого удару впав на землю, ОСОБА_1, діючи умисно, завдав останньому не менш трьох ударів предметом, ззовні схожим на палицю, по нижніх і верхніх кінцівках. Таким чином ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді рани на голові та тілесні ушкодження у виді закритого перелому верхньої третини лівої гомілкової кістки без зміщення, закритого перелому третин п`ясткової кістки, лівої кисті без зміщення, які не були небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров`я (більше 21-го дня).
Також 25 червня 2016 року близько 04:00 ОСОБА_1, перебуваючи на території автовокзалу, розташованого за адресою: вул. Центральна, 2, м. Кам`янка-Дніпровська, Запорізька область, маючи умисел на умисне вбивство ОСОБА_7, виниклий на ґрунті неприязних відносин, дерев`яною битою, наніс останньому, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №205 від 12 липня 2016 року, не менше тринадцяти ударів в область голови та тулубу, заподіявши ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою настання смерті потерпілого.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2020 року вирок місцевого суду змінив. Виключив із мотивувальної частини вироку посилання суду як на доказ вини обвинуваченого на показання свідка ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_1, надані ними 25 і 27 червня 2016 року відповідно в ході досудового розслідування. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю вини.
На обґрунтування своєї позиції вказує, що місцевий суд поклав в основу обвинувального вироку недопустимі докази, зокрема:протоколи слідчих експериментів від 06 та 07 вересня 2016 року за участю свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ; протокол слідчого експерименту за його участю від 27 червня 2016 року; показання потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_11 ; протокол огляду місця події від 14 березня 2016 року. Також зазначає про порушення вимог ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). На думку засудженого, суд апеляційної інстанції не спростував усіх доводів, викладених в апеляційних скаргах, а тому ухвала суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У письмовому запереченні на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Шипілова С. В. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Плюта Р. В. підтрималидоводи, викладені в касаційній скарзі, просили скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити.
Представник потерпілих ОСОБА_12 (Шипілова С. В.) та потерпіла ОСОБА_2 заперечили проти задоволення касаційної скарги засудженого та просили судові рішення залишити без змін. При цьому представник потерпілих наголосила на тому, що судами при розгляді кримінального провадження не допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, засуджений ОСОБА_1 під час судового розгляду намагався залякати свідків.
Прокурор Гошовська Ю. М. просила судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення у частині неповноти судового розгляду, а також достовірність фактичних обставин кримінального провадження.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги засудженого, він не погоджується з наданою судами оцінкою доказам та заперечує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Засуджений у касаційній скарзі, аналогічній за своїм змістом апеляційній скарзі, крім іншого, порушує питання про перегляд судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
За кримінальним процесуальним законом, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, визначених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог закону під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 дотримано.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 189, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковані правильно.
Так, в основу вироку (щодо епізоду за ч. 1 ст. 122 КК) суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілого ОСОБА_3, які відповідають даним протоколу проведення слідчого експерименту від 15червня 2016 року за його участю, показання свідка ОСОБА_13 та протокол проведення слідчого експерименту від 15 червня 2016 року за участю цього ж свідка, показання свідків ОСОБА_11, і ОСОБА_14, протоколи огляду місця події від 14 березня 2016 року та від 29 жовтня 2017 року.
Доводи засудженого про те, що протокол огляду місця події від 14 березня 2016 року є недопустимим доказом, оскільки слідчу дію було проведено за участю понятих ОСОБА_13 і його дружини, який надалі давав показання як свідок, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з приписів п. 3 ч. 7 ст. 223 КПК, якою чітко регламентовано, що понятими не можуть бути лише потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.