|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 686/28867/18
провадження № 51-3649км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів: Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Піх Ю. Г.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240010006899, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69, ч. 1 ст. 70, ст. 71 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 5 місяців із конфіскацією майна,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 серпня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 травня 2020 року щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 серпня 2019 року, залишеним без зміни ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28 травня 2020 року, ОСОБА_1 засуджено: за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення
за два дні позбавлення волі, а саме: з 08 грудня 2015 року до 11 грудня 2015 року включно та з 04 червня 2019 року до дня набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 36 760 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
У порядку ст. 182 КПК України кошти в сумі 60 000 грн, які були внесені 11 грудня 2015 року ОСОБА_4 в рахунок застави щодо ОСОБА_1, зараховано в дохід держави.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вищевказаним вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185 КК України, за таких обставин.
26 листопада 2015 року близько 08:22 ОСОБА_1, шляхом підбору ключа до замка вхідних дверей, проник до квартири АДРЕСА_2, звідки, повторно, таємно викрав належні ОСОБА_3 електронну техніку, цінні речі та гроші на загальну суму 36 760 грн.
08 грудня 2015 року близько 11:20 ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5, який засуджений згідно з вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2019 року, що набрав законної сили, за попередньою змовою між собою, незаконно, без будь-яких законних підстав, без відома та дозволу власника квартири АДРЕСА_3, - ОСОБА_6, таємно, умисно, шляхом підбору ключів та пошкодження вхідних дверей, намагалися проникнути до вказаної квартири, однак не довели свого злочинного умислу до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були виявленні мешканкою сусідньої квартири та надалі затримані працівниками поліції.
У результаті розгляду кримінального провадження, місцевий суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодом від 08 грудня 2015 року) на ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 162 КК України, як незакінчений замах на незаконне проникнення до житла особи, оскільки у суді не було встановлено відповідними доказами наміру ОСОБА_1 на проникнення в житло з метою вчинення крадіжки вказаного в обвинуваченні майна та не доведено розміру завданих збитків.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений по суті вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, наводить доводи стосовно передчасності висновку місцевого суду про те, що досліджені в судовому засіданні докази доводять його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України. При цьому засуджений вказує, що 01 липня 2020 року набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі - Закон № 2617-VIII), відповідно до яких ст. 12 КК України визначає дії, передбачені ч. 1 ст. 162 цього Кодексу, які йому інкримінуються, як кримінальний проступок, а тому з урахуванням ст. 5 КК України просить змінити йому призначену місцевим судом міру покарання за вказаний проступок. Також зазначає, що вирок місцевого суду був проголошений за його відсутності та відсутності сторони захисту, що, на його думку, є порушенням права на захист. Крім того, вказує, що суд першої інстанції, всупереч вимогам процесуального закону, безпідставно зарахував кошти, які були предметом застави, в дохід держави. Наголошує, що у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій неправильно зазначено його анкетні дані, а саме дату народження. Вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення та розглянув кримінальне провадження без його участі, а також без участі свідка та заставодавця ОСОБА_4, й, постановив рішення, що не відповідає вимогам положень, передбаченим статтями 404, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Засуджений ОСОБА_1, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого та просила постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 162 КК України у касаційній скарзі останнього не оспорюються.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ващука Ю. В. на підставах неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій, які виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного із проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про його непричетність до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення належним чином перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам і спростовуються перевіреними у кримінальному провадженні доказами.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження засуджений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, не визнав.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання потерпілої ОСОБА_3, понятих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та експерта ОСОБА_9 .
Показання вказаних осіб місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у витягу з кримінального провадження № 12015240010006899, протоколі прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення від 26 листопада 2015 року, протоколі огляду місця події від 26 листопада 2015 року, на якому зафіксовано місце вчинення злочину та виявлено і вилучено сліди злочину (слід взуття, два ЦМЗ, два ключі, слід рукавиці), висновку експерта № 433-тр від 28 грудня 2015 року, згідно якого встановлено, що на вилученому циліндровому механізмі з квартири ОСОБА_3 наявні сліди втручання сторонніх предметів, висновку експерта № 484-тр від 11 грудня 2015 року, згідно якого встановлено що слід взуття, залишений у вказаній вище квартирі, придатний для ідентифікації і залишений підошвою напівчеревика на ліву ногу, вилученого у ОСОБА_1, та даними, що містяться у протоколах огляду документів (деталізації дзвінків) від 10 січня 2016 року та 15 січня 2016 року, згідно яких мобільний телефон, який належить ОСОБА_1, що був вилучений у нього при затриманні 08 грудня 2015 року, здійснював із абонентського номеру НОМЕР_1 26 листопада 2015 року о 08:22 вихідний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_2, що зафіксовано телефонною вежею 20300,532, яка є максимально наближеною до району вчинення крадіжки, а саме до АДРЕСА_4 .
Уся сукупність зібраних у провадженні доказів була ретельно проаналізована судом, у тому числі й було проведено ретельний аналіз тверджень ОСОБА_1 про його непричетність у таємному викраденні майна потерпілої ОСОБА_3 із проникненням у її житло, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення. Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин, дії останнього за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.