Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2-9757/09
провадження № 61-13159св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма "Домобуд",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма "Домобуд" (далі - ТОВ ПБФ "Домобуд") про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 18 лютого 2004 року між нею і ТОВ ПБФ "Домобуд" було укладено договір про дольову участь в будівництві приміщення комерційного призначення орієнтовною площею 84,62 кв. м по АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 2.2 цього договору вартість вказаного приміщення складає 201 437,91 грн, яка була повністю сплачена відповідно до квитанцій №№ 11, 57, 206.
Вказувала, що нежитлове приміщення було збудоване і фактично передане їй, разом з тим, вона позбавлена можливості оформити своє право власності на це майно, оскільки ТОВ ПБФ "Домобуд" не надає їй необхідні документи, зокрема державний акт про прийняття будинку в експлуатацію, рішення органу місцевого самоврядування щодо його затвердження тощо.
На підставі вказаного ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29 вересня 2009 року, просила суд визнати за нею право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 у житловому будинку № А-11,12 (секції 3, 4 житловою площею 2 832,2 кв. м, загальною площею 6 015,3 кв. м) поз. 1-8 загальною площею 89,2 кв. м по АДРЕСА_1 без додаткового акта введення в експлуатацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2009 року у складі судді Мазниці А.А. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 у житловому будинку літ. А-11, 12 (секції 3, 4 житловою площею 2 832,2 кв. м, загальною площею 6 015,3 кв. м) поз.1-8 загальною площею 89,2 кв. м по АДРЕСА_1, без додаткового акта введення в експлуатацію.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахування технічного висновку за результатами обстеження будівельних конструкцій, керуючись засадами аналогії права на підставі частини другої статті 8 ЦК України, прийняття в експлуатацію об`єкта полягає у визначенні готовності об`єкта, закінченого будівництвом, будівельним і іншим нормам і правилам, необхідним при прийнятті в експлуатацію. Готовність належного позивачу нежитлового приміщення до експлуатації визначена будівельно-технічним висновком. Враховуючи, що позивач обмежена в оформленні та реалізації свого права неправомірною бездіяльністю відповідача, який не вживає належних заходів щодо отримання документів про введення спірного майна до експлуатації, наявні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ ПБФ "Домобуд" задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2009 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ПБФ "Домобуд" судові витрати у розмірі 111,10 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підстав для задоволення вимог позивача про визнання права власності на спірне майно немає, оскільки це суперечить вимогам статті 331 ЦК України, якою визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року у справі № 6-129цс14, від 13 квітня 2014 року у справі № 6-160цс16, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив представнику відповідача строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справу та 29 вересня 2009 року подавав до суду заяву про визнання позову, 11 жовтня 2013 року представник ТОВ ПБФ "Домобуд" ознайомлювався із матеріалами справи, разом з тим, апеляційну скаргу подав лише у січні 2019 року. При цьому суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача без належної на те правової підстави, при цьому не обґрунтував свого рішення про поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував правових позицій Верховного Суду України і не дослідив зібрані у справі докази.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 лютого 2004 року між ОСОБА_1 і ТОВ ПБФ "Домобуд" було укладено договір про дольову участь у будівництві приміщення комерційного призначення орієнтовною загальною площею 84,62 кв. м у будинку по АДРЕСА_1, який на той час перебував у стадії будівництва, з фінансуванням будівництва ОСОБА_1 у розмірі 201 437,91 грн.
Будівництво вказаного будинку ТОВ ПБФ "Домобуд" не закінчено, в установленому законом порядку цей об`єкт в експлуатацію не прийнятий.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.