Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 175/1386/18
провадження № 61-22927св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Дніпровської районної державної адміністрації в Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації в Дніпропетровській області, про позбавлення батьківських прав.
На обґрунтування позову посилалася на таке. Вона з відповідачем перебувала у шлюбі, від якого у них народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, впродовж останніх років не цікавився їхнім життям, здоров`ям, ніякої участі у вихованні та утриманні дітей не брав, має заборгованість зі сплати аліментів. На засідання комісії з приводу позбавлення його батьківських прав відповідач не надав жодних доказів того, що він приймає участь у вихованні дітей. Крім того, він неодноразово застосовував до дітей насильство психологічного характеру, що негативно вплинуло на моральний стан доньок. З урахуванням наведеного, позивачка вважала, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, тому, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наданий висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх доньок, який є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дітей, систематичність та тривалий, винний, свідомий характер невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, безрезультатність попередньо вжитих до нього заходів для заохочення виконання своїх батьківських обов`язків та безперспективність зміни його поведінки в кращий бік у майбутньому, є підставами для захисту інтересів малолітніх дітей та задоволенню заявлених вимог про позбавлення відповідача батьківських прав щодо його малолітніх доньок, оскільки встановлені обставини є достатніми для виправдання його застосування як крайнього заходу втручання у сімейне життя.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав щодо малолітніх доньок, позивачка не надала. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільних дітей, а також те, що батько дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав. Висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги надані нею докази на підтвердження заявлених позовних вимог, рішення суду не мотивоване. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів та помилково зазначив, що відповідач сплачує аліменти вчасно, також помилково взяв до уваги довідку про щомісячну заробітну плату відповідача, яка суперечить відомостям, що зазначені у довідці Пенсійного фонду України. Позивачка з дітьми була вимушена виїхати з власного будинку з причин домашнього насильства з боку відповідача до неї та дітей. Діти постійно проживають з нею та на її утриманні. Відповідач не цікавиться ні фізичним, ні духовним розвитком дітей, не бере участі у вихованні, не виконує батьківських обов`язків, не спілкується з дітьми. Також відповідач створює перешкоди у виїзді дітей за межі України на відпочинок та оздоровлення. Проте ці обставини апеляційний суд проігнорував.
У лютому 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_2 - адвокат Бутенко О. О. просив касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Крім того, посилаючись на те, що копію ухвали Верховного Суду від 02 січня 2020 року про відкриття касаційного провадження відповідач отримав лише 31 січня 2020 року, представник відповідача - адвокат Бутенко О. О. просив продовжити строк для подання відзиву.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника відповідача - адвоката Бутенка О. О. про продовження процесуального строку для подачі відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Також у відзиві представник відповідача - адвокат Бутенко О. О. просив стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на правову допомогу у сумі 7 500 грн за складання відзиву на касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від ІНФОРМАЦІЯ_3 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 16 серпня 2003 року між сторонами укладено шлюб, від якого у сторін народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2014 року справа № 175/6070/13-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано.
03 вересня 2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 травня 2014 року та до повноліття дітей.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, затвердженого головою Дніпропетровської районної державної адміністрації, є доцільним позбавити відповідача батьківських прав щодо його дітей з мотивів: ухилення батька дітей від виконання своїх обов`язків, його агресивної поведінки щодо дітей, нецензурної лайки та провокування бійки; встановлення обставин, які стали психологічним стресом для дітей, що призвело до необхідності звернення до психологів та надання професійної допомоги (висновок психолога від 22 травня 2017 року, у якому зазначені рекомендації щодо подальшої роботи з психологом, щадний режим дня, тривалі прогулянки, консультація невролога, психокорекцій на робота зі страхами, корекційна робота спрямована на зниження рівня тривоги, уникнення стресових ситуацій (зокрема, спілкування з біологічним батьком, який лякає дівчат) та висновок психолога від 09 жовтня 2017 року, у якому зазначені рекомендації щодо подальшої роботи з психологом, корекційна робота спрямована на зниження рівня тривоги, уникнення стресових ситуацій (зокрема, спілкування з біологічним батьком, який лякає дітей)).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України)передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.