Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 652/905/18
провадження № 61-21449св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Асоціація фермерських господарств "Ольвія" Високопільського району Херсонської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області Величко Юлія Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 05 липня 2019 року у складі судді Дригваля В. М. та постанову Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Асоціації фермерських господарств "Ольвія" Високопільського району Херсонської області (далі - АФГ "Ольвія"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор районної державної адміністрації Херсонської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 29 травня 2017 року та скасування запису про інше речове право № 20894343 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На обґрунтування позову посилалась на те, що після смерті матері ОСОБА_2 у порядку спадкування вона набула право власності на належну спадкодавцеві земельну ділянку, яка перебувала у користуванні АФГ "Ольвія" на підставі договору оренди від 27 березня 2008 року, зареєстрованого 31 березня 2008 року зі строком дії договору до 31 січня 2018 року. Упродовж строку дії зазначеного договору, між нею та АФГ "Ольвія" 01 березня 2017 року укладений новий договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстрований у Реєстрі речових прав 29 травня 2017 року за № 20894343. Недійсність договору оренди від 01 березня 2017 року пов`язувала із порушенням у момент його укладення вимог цивільного законодавства, оскільки до припинення дії попереднього договору оренди від 27 березня 2008 року, укладення наступного договору суперечить статтям 18, 20 Закону України "Про оренду землі" та частині першій статті 5 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 05 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанцій мотивоване тим, що при укладені договору оренди землі у 2008 році законодавством не вимагалося реєстрації права на оренду землі. Єдиною вимогою на момент укладення договору від 27 березня 2008 року була лише державна реєстрація самого договору оренди, а тому враховуючи, що оспорюваний договір укладений після 01 січня 2013 року, а саме 01 березня 2017 року, при звернені відповідача до державного реєстратора останнім було зареєстровано його право на оренду землі на підставі договору оренди у новій редакції, який засвідчений власним підписом позивача. Тому у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у реєстрації права на оренду земельної ділянки.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 05 липня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки станом на час укладення договору оренди землі від 01 березня 2017 року, зареєстрованого у встановленому порядку 29 травня 2017 року, сторони у письмовій формі погодили істотні умови щодо продовження строку його дії та збільшення розміру орендної плати, виконання за яким у частині обумовлених змін оплати позивач приймала від орендаря впродовж тривалого часу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент укладення оспорюваного договору волевиявлення позивача було спрямоване на укладення оспорюваного договору, а тому відсутні правові підстави для визнання договору оренди землі недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що правові наслідки, які передбачались договором оренди землі від 01 березня 2017 року, не могли настати, оскільки на час укладення та реєстрації оспорюваного договору, не був припинений та діяв договір оренди землі від 27 березня 2008 року, який зареєстрований 31 березня 2008 року, термін дії до 31 січня 2018 року. Укладення наступного договору оренди землі можливе лише після припинення дії попереднього договору оренди землі. Реєстратор не перевірив факт існування права оренди на земельну ділянку, належну позивачу, допустивши подвійну реєстрацію права оренди. Суди не надали належної правової оцінки змісту довіреності від 06 вересня 2016 року № 16, за якою ОСОБА_3 зареєструвала оспорюваний договір оренди. Проте ОСОБА_3 була уповноважена лише на дії, спрямовані на присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки позивачу та не була уповноважена на інші дії. Також суди не врахували, що вона не бажала продовження договірних відносин із відповідачем, про що надіслала йому відповідне повідомлення у 2017 році, яке відповідач отримав. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про отримання нею орендної плати за період 2017-2019 років, оскільки докази на підтвердження зазначеного у матеріалах справи відсутні. Також суди не надали належної оцінки встановленій обставині щодо об`єднання 23 квітня 2018 року земельних ділянок, які належать їй на праві приватної власності, із кадастровим номером 6521880800:04:016:0035, загальною площею 4,39 га та кадастровим номером 6521880800:04:016:0036, загальною площею 4,39 га, в одну земельну ділянку із кадастровим номером 6521880800:04:001:0358, загальною площею 8,78 га, а тому в оспорюваному договорі відсутні істотні умови договору, зокрема об`єкт оренди, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Суди не застосували до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц.
У березні 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АФГ "Ольвія" просила касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 27 березня 2008 року між АФГ "Ольвія" та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,39 га, кадастровий номер 6521880800:04:016:0035, яка належала на вправі власності орендодавцеві згідно з державним актом про право власності на землю від 02 жовтня 2002 року, на строк 10 років із визначенням орендної плати у розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, що становило 613,71 грн, або у натуральній формі: зерно продовольче - 500 кг, зерно фуражне - 1 100 кг, олія - 15 кг, січка - один причіп. Договір зареєстрований у Високопільському районному відділі реєстрації Херсонської філії Центру Державного земельного кадастру згідно із записом від 31 березня 2008 року. Земельна ділянка передана в оренду на підставі акта від 31 березня 2008 року № 3/35 (а. с. 8-15,126).
Відповідно до пункту 31 договору оренди від 27 березня 2008 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Згідно з пунктами 27, 28 цього ж договору, сторони у письмовій формі за взаємною згодою можуть змінити його умови, або припинити його дію у випадках, передбачених законом.
Пунктом 5 договору визначений термін його дії до 31 січня 2018 року, а також встановлено, що після закінчення дії договору орендар, який належно виконував свої обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору має повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору, його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Право власності у порядку спадкування на зазначену земельну ділянку набула ОСОБА_1 (а. с. 16).
01 березня 2017 року АФГ "Ольвія" та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,39 га, кадастровий номер 6521880800:04:016:0035, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 травня 2017 року.
Умовами цього договору встановлений строк дії договору - 10 років та розмір орендної плати не менше 3 % грошової оцінки земель, що становить у грошової формі - 4 053,23 грн, або зерно продовольче - 600 кг, зерно фуражне - 2 400 кг, олія - 30 кг, січка - один причіп або 10 штук тюків чи 250 грн, відробіткова форма - оранка присадибної ділянки 0,50 га.
Земельна ділянка передана орендареві на підставі акта передачі від 01 березня 2017 року (а. с. 18-22; а. с. 79-81).