Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 752/11156/18-ц
провадження № 61-14082св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Наталія Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Н. В., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_7, який був зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1, проте фактично вони разом проживали на АДРЕСА_2 . Шлюб між нею та чоловіком зареєстровано 30 квітня 2005 року.Зазначений будинок побудовано під час шлюбу та за спільні кошти, допомоги зі сторони дітей чоловіка не отримували. Смерть ОСОБА_7 вплинула на її фізичний та психологічний стан. Під час хвороби чоловіка вона постійно доглядала за ним, стан його здоров`я потребував постійного нагляду та сторонньої допомоги. Відносини між ними за час шлюбу були надзвичайно теплими і доброзичливими, чоловік був головною людиною у її житті, завжди підтримував, його передчасна смерть викликала у неї глибоку і затяжну депресію, вона могла тижнями не виходити з будинку. Підтвердити зазначені обставини можуть їх сусіди: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були свідками їхнього подружнього життя та її важкого стану після смерті чоловіка. Крім того, організацією поховання чоловіка теж займалася виключно вона, про що свідчать додані до позову копії договорів та квитанцій. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, спадкову справу за № 61505362 заведено 06 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Н. В. Крім неї, спадкоємцями майна померлого є дочки: ОСОБА_4, ОСОБА_3 . До складу спадщини входить житловий будинок на АДРЕСА_2 . Про обов`язок звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в шестимісячний строк дізналася лише 17 травня 2018 року при зверненні до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Н. В. 24 травня 2018 року нотаріус відмовила у прийнятті заяви про прийняття спадщини з підстав пропуску шестимісячного строку та за відсутності згоди інших спадкоємців. Зі спливом зазначеного строку відповідачі повідомили, що мають намір виселити її із вказаного будинку. Стосунки між нею та дочками покійного чоловіка не склалися з самого початку, останній часто захищав її від образ зі сторони його дітей. Вона була переконаною, що звертатися до нотаріуса їй не потрібно, оскільки після смерті чоловіка продовжує проживати у будинку, оплачує комунальні послуги, дбає про будинок, хоча і зареєстрована за іншою адресою. Строк для прийняття спадщини пропустила у зв`язку з тим, що перебувала у важкій, затяжній формі депресії у зв`язку з втратою чоловіка, взагалі не мала бажання жити.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк в три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - три місяці після набрання рішенням суду законної сили.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 пропустила строк для подання нею заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки після смерті чоловіка вона перебувала у стані важкої депресії.
Крім того, позивач проживає станом на теперішній час у будинку на АДРЕСА_2 , несе витрати з утримання будинку, а показання свідків та додані до позову докази, дають підстави для висновку про те, що саме позивач займалася лікуванням та похованням померлого чоловіка ОСОБА_7 .
Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2020 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суди не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц (провадження
№ 61-20149св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження
№ 61-20920св18), від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження
№ 61-41480св18). Крім того, позивач не надала доказів тривалої хвороби, яка завадила їй вчасно прийняти спадщину. Депресія є хворобою психіки, та може бути підтверджена лише відповідною медичною документацією, а не свідченнями.
24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що свідчить про її нормальний психологічний стан.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Обставини встановлені судами
ОСОБА_7 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2005 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_2 .
06 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Н. В. заведено спадкову справу № 16/2017 після смерті ОСОБА_7 . Заяву про прийняття спадщини подали дочки померлого: ОСОБА_4, ОСОБА_11 .
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Н. В. від 24 травня 2018 року вих. № 48/02-14, ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини.
Згідноз довідками, виданими головою правління СТ "Лісне" від 22 жовтня 2017 року № 11 ОСОБА_1, остання постійно мешкала з чоловіком ОСОБА_7 у СТ "Лісне" на АДРЕСА_2, та вели сумісне господарство з 30 квітня 2005 року до дня смерті чоловіка.
Додані до матеріалів справи договір-замовлення № 8.87177К на організацію та проведення поховання від 12 жовтня 2017 року, договір-замовлення № 1.15456К на організацію та проведення поховання від 23 жовтня 2017 року, квитанції, накладна, свідоцтво на поховання, видане ОСОБА_1 23 жовтня 2017 року свідчать про те, що похованням ОСОБА_7 займалася ОСОБА_1 .
24 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 пропустила строк для подання нею заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки судом встановлено, що після смерті чоловіка вона перебувала у стані важкої депресії. Крім того, позивач проживає станом на теперішній час у будинку АДРЕСА_2, несе витрати з утримання будинку, а показання свідків та додані до позову докази, дають підстави для висновку про те, що саме позивач займалася лікуванням та похованням померлого чоловіка ОСОБА_7 .
Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить їх системного аналізу.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях ;1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.