Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 490/2254/20
провадження № 61-14597св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі судді Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про відшкодування шкоди.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року залишено без руху з вказівкою на необхідність зазначення у апеляційній скарзі повного найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) а також сплати судового збору у розмірі 420,00 грн.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику. Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, виходив із того, що заявником, у визначені апеляційним судом строки, не усунуті недоліки, а саме: не сплачений судовий збір та не надано апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно не взято до уваги положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", у якому зазначені підстави для звільнення від сплати судового збору Крім того, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги заявнику, апеляційний суд порушив право ОСОБА_1, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Рух справи у суді касаційної інстанції, позиція інших учасників справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У грудні 2020 року від Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про відшкодування шкоди повернуто позивачу.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору та надання апеляційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.
08 вересня 2020 року до Миколаївського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що відповідно до статті 5
Закону України "Про судовий збір" він звільнений від його сплати, а також наведено мотиви, чому не вказано інших учасників справи при поданні апеляційної скарги на ухвалу про повернення позовної заяви.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику. Повернення апеляційної скарги мотивовано тим, що заявником на виконання вимог ухвали про усунення недоліків не надано відомостей про наявність пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону України "Про судовий збір", а також не надано апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких розумні строки розгляду справи судом, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В Україні основоположним принципом судочинства згідно з Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року
№ 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.