Постанова
Іменем України
15 січня 2021 року
м. Київ
справа № 569/1757/19
провадження № 61-3352св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Бондаренко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 з червня 2012 року та по даний час ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, свідомо не спілкується з ними та не бачить їх, не цікавиться їх розвитком, фізичним та психічним здоров`ям та не виявляє жодного інтересу до їх внутрішнього світу.
Просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та з врахуванням змінених вимог, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 травня 2019 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 січня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення допущено до негайного виконання у межах платежу за один місяць.
Вирішено питання про судові витрати.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
ПостановоюРівненського апеляційногосуду від 16 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 травня 2019 року в частині позбавлення батьківських прав скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню дітей та покладено на орган опіки та піклування в особі Рівненської міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем ОСОБА_2 .
Постанова мотивована тим, що ухвалюючи рішення про позбавлення відповідачів батьківських прав, місцевий суд не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу з Рівненського міського суду Рівненської області.
13 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив, що відповідач хоче піклуватися про дітей та бажає їх виховувати, в добровільному порядку щомісячно надсилає кошти на утримання дітей. Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції не базується на доказах, наявних в матеріалах справи та свідчить про те, що суд дійшов до такого висновку на підставі недопустимих доказів, а також неповно з`ясував всі обставини справи.
Висновок суду апеляційної інстанції відносно щомісячного надсилання коштів для позивача не базується на належних та допустимих доказах, свідчить про не повне з`ясування обставин справи та про порушення норм процесуального права.
Також, висновок суду щодо бажання відповідача піклуватися про дітей є помилковим та незрозумілим, оскільки сам відповідач на розгляд справи в суді апеляційної інстанції не з`явився, доказом чого є звукозапис судового засідання від 16 січня 2020 року.
Окремо слід зазначити, що сам факт подання відповідачем апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не може трактуватися як його бажання піклуватися про дітей без сукупності дій, направлених на забезпечення виконання батьківських обов`язків передбачених як нормами Сімейного кодексу України, так і нормами моралі.
Не зрозумілою є резолютивна частина постанови суду відносно покладення контролю на орган опіки та піклування в особі Рівненської міської ради за виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків.
Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 214/1048/15-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 24 лютого 2006 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьк та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого 10 червня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції (а. с. 11, 13).
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2016 року по справі № 569/3779/16-ц шлюб між сторонами розірвано (а. с. 26).
Діти проживають з матір`ю.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав стосовно його синів, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 73 - 74).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.