ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2021 року
м. Київ
справа № 812/1449/17
адміністративне провадження № К/9901/46986/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 812/1449/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про зобов`язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Борзаниця С. В) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Гайдара А. В., суддів: Василенко Л. А., Арабей Т. Г.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі за текстом - Позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі за текстом - Відповідач, ГУ Держгеокадастру у Луганській області), в якому після уточнення позовних вимог просив:
- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву Позивача від 22.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2.0000 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, землі сільськогосподарського призначення, угіддя рілля, розташованої за межами населених пунктів на території Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області, КОАТУУ 4425485000, Зона 7, Квартал 004.
1. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на те, що йому відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстави яка не передбачена виключним переліком наведеним у частині 7 статті 118 Земельного Кодексу України.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, адміністративний позов - задоволено.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2.0000 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, землі сільськогосподарського призначення, угіддя рілля, розташованої за межами населених пунктів на території Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області. КОАТУУ 4425485000, Зона 7, Квартал 004.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39771244, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 17, корпус 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).
3. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що посилання відповідача на Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставними. Оскільки, викладені відповідачем у листі від 21.07.2017 за № Г-1725/0-1423/6-17 мотиви для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не містять жодної з передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України підстав для такої відмови.
Також суд зазначив, що єдиною формою рішення, що приймається Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області при реалізації повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області, у тому числі при розгляді заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, є наказ.
Таким чином, суд вирішив, за можливе зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти відповідне рішення на час звернення позивача до відповідача, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 13 березня 2018 року Донецький апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 812/1449/17 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 812/1449/17 - залишити без змін.
5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 02 квітня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2018 року визначено склад колегії суддів: Гімон М. М. (головуючий суддя), Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.
У касаційній скарзі скаржник із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі Стратегії, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, відповідач керувався частиною сьомою статті 118 Земельного Кодексу України, оскільки місце розташування земельної ділянки щодо якої звернувся позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до цих нормативно - правових актів.
7. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 812/1449/17.
8. 24 травня 2018 року від представника позивача надійшов відзив на касаційну скаргу.
У відзиві позивач просить касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року - без змін.
9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 № 854/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Верховний Суд ухвалою від 20 січня 2021 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 21 січня 2021 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 22 червня 2017 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Луганській області із заявою щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Привільської сільської ради Троїцького району Луганської області. До заяви додано копія паспорту, копія ідентифікаційного коду, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки - Троїцький район, КОАТУУ 4425485000, Зона 07, Квартал 004.
Листом від 21 липня 2017 року за № Г-1725/0-1423/6-17 "Про розгляд заяви" відповідач повідомив ОСОБА_1, що ГУ Держгеокадастру у Луганській області не має підстав для задоволення вказаної заяви та зазначив таке.
Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).
17 червня 2017 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та розпорядження ними. Враховуючи вимоги стратегії, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області здійснює передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації на відповідній території області, а саме 25 % від площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано у кварталі, що передував поточному кварталу. У першому кварталі продаж права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Луганської області не відбувався, тому у Головного управління Держгеокадастру не має підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність. Оприлюднення переліку земельних ділянок, які будуть запропоновані для передачі у власність, відбудеться на веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.
Вважаючи рішення про розгляд заяви незаконним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
13. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності
14. Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.