ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/513/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Полякова К.В.)
від 17.08.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.)
від 29.09.2020
у справі № 903/513/20
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
про відшкодування шкоди в розмірі 29 220 642, 40 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди та просив стягнути солідарно з відповідачів шкоду в розмірі 29 220 642,40 грн, заподіяної Публічному акціонерному товариству "Західінкомбанк".
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що відповідачами, як членами правління Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", прийнято рішення про придбання інвестиційних сертифікатів та здійснено оплату за відповідними договорами без проведення оцінки вартості активів інвестиційних фондів, що призвело до придбання неліквідних цінних паперів і збитків від операцій із даними цінними паперами. В подальшому відповідачами також прийнято необґрунтоване рішення про міну цінних паперів, що також призвело до формування збиткового портфелю цінних паперів банку та збитків на суму 29 220 642,40 грн.
1.3. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.07.2020 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передано Господарському суду міста Києва за виключною підсудністю.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі № 903/513/20 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернуто на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Повертаючи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що пов`язаність відповідачів та схожість прийнятих ними рішень щодо укладення двох різних договорів міни, не є достатнім для застосування правил об`єднання вимог у розумінні статті 173 Господарського процесуального кодексу України.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 у справі № 903/513/20 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі №903/513/20, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав касаційну скаргу, якою просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:
- суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, при прийнятті рішення порушили норми процесуального законодавства;
- судами не застосовано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 28.01.2019 у справі №905/1729/18 та від 13.09.2019 у справі № 905/909/19, де зазначено, що наявність тільки однієї вимоги виключає можливість порушення правил об`єднання позовних вимог в одній позовній заяві;
- суди попередніх інстанцій помилково застосували правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 та від 25.07.2019 №916/2733/18.
3.3. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано клопотання про передачу справи №903/513/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, за твердженням позивача, ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для формування єдиної правозастосовчої практики, а також з підстав необхідності відступлення від висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/7186/19.
Розглянувши подане клопотання Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначена частиною п`ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Розглянувши клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд зазначає, що наведені доводи не дають підстав для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення позивачеві позовної заяви на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог.
4.2. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
4.3. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
4.4. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.