Постанова
іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 296/4328/17
провадження № 51-4242км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника Романенка Г.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Романенка Г.П. в інтересах ОСОБА_1, представника Найдьонова В.Г., щодо якого закрито кримінальне провадження у зв`язку зі смертю, на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 8 листопада 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2020 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060020003001, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тайги Кемеровської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не мав судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 8 листопада 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 1 ст. 286 КК, а провадження щодо нього закрито у зв`язку зі смертю засудженого.
Стягнуто солідарно з правонаступників померлого обвинуваченого - ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди і в дольовому порядку по 4 950 грн на правову допомогу представника потерпілого.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 2 травня 2016 року об 10:05, керуючи технічно-справним автомобілем "FORD Fiesta" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Івана Мазепи в напрямку до вул. Гоголівської в м. Житомирі, в порушення вимог п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, усупереч вимог пунктів 8.7.3 (е), 8.10 вказаних правил, не зупиняючись перед світлофором, здійснив в`їзд у межі регульованого перехрестя вул. Бориса Тена та Івана Мазепи на забороняючий (червоний) сигнал світлофора, не надавши переваги в русі автомобілю "ЗАЗ Lanos" (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_4, який проїжджав це перехрестя, рухаючись по вул. Бориса Тена в сторону вул. Східної на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора, допустив зіткнення з вище вказаним транспортним засобом, у результаті якого водій автомобіля "ЗАЗ Lanos" ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 23 травня 2016 року № 1326 відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 4 червня 2020 року частково задовольнив апеляційну скаргу захисника Романенка Г.П. та скасував вирок місцевого суду в частині вирішення питання цивільного позову, постановив у цій частині нове рішення, яким частково задовольнив цивільний позов, стягнувши із правонаступника померлого обвинуваченого - ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди і 9 900 грн у рахунок відшкодування на правову допомогу. У решті вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що місцевий суд безпідставно поклав в основу вироку як докази винуватості ОСОБА_2 : висновок судової автотехнічної експертизи від 17 травня 2017 року № 273/17-25, (експертне дослідження було проведено однобічно та неповно, у зв`язку з чим місцевим судом було задоволено клопотання захисника та призначено проведення повторної судової автотехнічної експертизи, яка в подальшому була відкинута судом), а також показання свідків, які, на переконання сторони захисту, надавали суду неправдиві та суперечливі показання. Також захисник вказує про допущені місцевим судом порушення вимог кримінального процесуального закону при призначенні повторної судової автотехнічної експертизи (суд безпідставно, всупереч вимогам 332 КПК не поставив на вирішення експерта питання, які, на думку захисника, могли б спростувати неправдиві показання свідків; належним чином таке своє рішення суд не мотивував, та доручив проведення цієї експертизи тому ж самому експерту, який проводив попередню експертизу).
Зазначає, що суд апеляційної інстанції на допущені місцевим судом істотні порушення уваги не звернув, усупереч вимог ст. 404 КПК безпосередньо повторно не дослідив усі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, зокрема, висновки судових автотехнічних експертиз та показання свідків, не оцінив ці докази, і, залишаючи доводи апеляційної скарги сторони захисту без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на усі доводи, викладені у скарзі, у зв`язку із чим ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого - ОСОБА_5 вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, просив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував: показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були; показаннями експерта ОСОБА_9 ; даними протоколів слідчих дій; висновками судових експертиз та іншими письмовими доказами, зміст яких детально відтворено у вироку.
При цьому місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілого та свідків послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та іншими доказами і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Мотивів для обмови свідками ОСОБА_2 суд не встановив. Натомість показання свідка ОСОБА_3 (дружини обвинуваченого) суд оцінив критично та відкинув з огляду на те, що показання цього свідка повністю спростовуються показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були безпосередніми свідками ДТП та підтвердили той факт, що обвинувачений виїхав на зазначене перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, а також наведеними у вироку письмовими доказами.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що допит усіх свідків проведено з дотриманням положень ст. 352 КПК, оскільки показання ці особи надавали під присягою, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
На підставі вищенаведеного доводи у касаційній скарзі захисника про те, що свідки надавали суду неправдиві та суперечливі показання, є необґрунтованими.