Постанова
іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 750/5620/14
провадження № 51-3115км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Вус С.М., Єремейчука С.В.,
за участю секретаря
судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Чепурного В.В.,
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої Нестеренка С.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 2 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012260010000576, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 5 ст. 191 КК із застосування ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки та з конфіскацією майна, крім житла.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, будучи учасницею товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТЕ ТУУМ" (далі - ТОВ "ПЕТЕ ТУУМ"), якій належало 25 % його статутного капіталу, працюючи директором цього товариства, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснила розтрату нерухомого майна зазначеного товариства, розташованого на АДРЕСА_2, збільшивши його вартість, що згодом дало їй можливість одноособово розпорядитися вказаним приміщенням у рахунок оплати за безпідставно створену заборгованість шляхом укладення 13 травня 2011 року мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 7 червня 2011 року, незаконно відчужила належне цьому товариству вказане майно на користь приватного підприємства "Інформаційне агентство "Служба економічної безпеки" (далі - ПП "Інформаційне агентство "Служба економічної безпеки") фактичною вартістю 771 699 грн, чим завдала збитків іншим учасникам товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 25 % статутного капіталу кожній, що в грошовому еквіваленті становить 385 849,5 грн.
Крім того, про умисел на вчинення кримінального правопорушення у діях ОСОБА_1 свідчить те, що вона мала можливість розрахуватися з ПП "Інформаційне агентство "Служба економічної безпеки" грошовими коштами, а не за рахунок цього нежитлового приміщення. Так, станом на 5 січня 2011 року заборгованість TOB "ПЕТЕ ТУУМ" за юридичні послуги, надані підприємством складала 21 000 грн. 26 січня 2011 року на рахунок товариства надійшло 32 000 грн., а 28 січня того ж року - 8 000 грн, однак вказані кошти не були використані для погашення заборгованості вказаному підприємству.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 2 червня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На обґрунтування своїх вимог вказує на недоведеність її винуватості у вчиненні інкримінованого злочину та відсутність у її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК. Вважає, що висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах та припущеннях. За її твердженням, нежитлове приміщення належало ТОВ "ПЕТЕ ТУУМ", а не перебувало у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому будь-яких матеріальних збитків останнім не завдано. На її думку, місцевий суд не врахував правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладений у постанові від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18), внаслідок чого розмір завданих злочином збитків потерпілим не підтверджено дослідженими судом доказами, наведеними у вироку.
У касаційній скарзі прокурор порушує вимогу про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі винної, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що апеляційний суд не врахував ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ставлення ОСОБА_1 до скоєного, яка своєї винуватості не визнала та завданих збитків потерпілим не відшкодувала, а також того, що обставини, які суд взяв до уваги, не зменшують суспільно небезпечних наслідків вчиненого злочину. Вважає призначене засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК не справедливим через м`якість. Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ретельно не перевірив викладених у апеляційній скарзі доводів, не спростував їх та не навів переконливих і достатніх мотивів та підстав для залишення без зміни вироку суду першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник Чепурний В.В. підтримали касаційну скаргу засудженої та заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора. Потерпіла ОСОБА_2 та її представник Нестеренко С.О. просили залишити касаційну скаргу засудженої без задоволення та підтримали касаційну скаргу прокурора. Прокурор підтримав свою касаційну скаргу та просив залишити касаційну скаргу засудженої без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Зазначених вимог закону суд дотримався. Статтею 65 КК передбачено, що при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.
Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотримались наведених норм права.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, ґрунтується на ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах.
Зокрема такий висновок місцевий суд обґрунтував показаннями у судовому засіданні: потерпілої ОСОБА_2 про те, що вона разом із ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були учасниками ТОВ "ПЕТЕ ТУУМ", з метою здійснення підприємницької діяльності спільно придбали нежитлове приміщення, розташоване на АДРЕСА_2, а на початку 2010 року розпочали його ремонт, який виконали на 80 %, згодом стосунки між ними погіршились, тому вирішили продати його, у грудні 2010 року вона випадково дізналася, що ОСОБА_1 одноособово одержала у БТІ витяг на це приміщення, а восени 2011 року стало відомо, що остання самовільно через суд шляхом укладення мирової угоди відчужила його; свідка ОСОБА_4 про те, що за дорученням ОСОБА_2 з метою продажу показував вказане нежитлове приміщення потенційним покупцям, які мали намір його придбати і всі розмови вели безпосередньо з нею, не пам`ятає, щоб збирали збори товариства для вирішення питання з приводу продажу цього приміщення.