Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
місто Київ
справа № 759/5377/17
провадження № 61-8869св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у складі судді П`ятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "СГ "ТАС"), у якому просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 208 000, 00 грн.
На обґрунтування позову посилався на те, що 18 червня 2015 року в м. Києві на вул. Житкова, 5-а викрадено належний йому автомобіль марки Skoda Octavia A5, д/н НОМЕР_1, який був застрахований у відповідача за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 25 лютого 2015 року № А 411960. Вважаючи зазначену подію страховою, він звернувся до відповідача про виплату страхового відшкодування, надавши відповідні документи. Посилаючись на те, що страхова компанія всупереч статті 20 Закону України "Про страхування" безпідставно не виплатила йому страхове відшкодування, просив задовольнити позов.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту від 25 лютого 2015 року № А411960, укладений між ПрАТ "СГ "ТАС" та ОСОБА_1 . Зазначав, що укладений договір суперечить вимогам законодавства України, а тому має бути визнаний недійсним.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ПрАТ "СГ "ТАС" відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у первісному позові, керувався тим, що між сторонами у справі виникли правовідносини майнового страхування. Згідно зі статтями 5, 6 Закону України "Про страхування" таке страхування належить за формою до добровільного, а за видом - до страхування наземного транспорту (крім залізничного). Проте позивач, не будучи власником автомобіля, не довів, що саме йому заподіяно збитків через втрату застрахованого автомобіля. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання договору страхування недійсним внаслідок недоведеності відповідачем підстав, передбачених законом.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасовано та постановлено нове судове рішення. У задоволенні первісного позову відмовлено з інших підстав. У іншій частині рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, у частині первісного позову керувався тим, що автомобіль належить на праві власності ОСОБА_2, яка передала йому право користування цим автомобілем, у зв`язку з чим він неодноразово укладав з ПрАТ "СГ "ТАС" договори добровільного страхування. Останній договір страхування не відрізняється від попередніх, де його було зазначено як вигодонабувача, а його заява щодо укладення договору заповнювалася працівником страхової компанії відповідно до наданих ним документів на автомобіль та огляду автомобіля. Отже, укладаючи договір добровільного страхування наземного транспорту 25 лютого 2015 року, сторони досягли домовленості з усіх його істотних умов, діяли при цьому добровільно та на свій розсуд. При цьому, автомобіль знаходився у ОСОБА_1 в управлінні за згодою власника автомобіля і з цією обставиною погодився страховик, отримавши від нього страхові платежі.
Водночас, страхувальником за цим договором страхування не дотримано вимог підпункту "д" за ризиком "Незаконне заволодіння" пункту 13.9, який передбачає перелік документів, залежно від події, що заявляється як страховий випадок, які страхувальник зобов`язаний надати страховику, а саме: копію витягу з реєстру досудових розслідувань, отриманого після дати реєстрації заяви (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення
(у строк до 60 календарних днів з дати реєстрації такої заяви), копію витягу з реєстру досудових розслідувань, отриманого після закінчення 60 календарних днів з дати реєстрації заяви (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення, довідку про те, що ЗТЗ поставлений на облік у базах СНД, Інтерпол "Угон", оригінал свідоцтва про реєстрацію ЗТЗ, повний комплект оригінальних ключів від ТЗ та повний комплект пультів керування системами проти викрадення або ключів від них (якщо такі системи були встановлені), при цьому зазначені документи та/або предмети не надаються якщо: а) вони залучені правоохоронним органами до матеріалів кримінальної справи - з обов`язковим документальним підтвердженням факту вилучення їх у страхувальника та залучення до справи, б) вони викрадені шляхом розбою/грабежу разом із ТЗ - з обов`язковим відображенням цієї події в постанові міліції про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння ТЗ.
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування за ризиком "Незаконне заволодіння" 11 листопада 2015 року, страховик виходив з того, що страхувальником не було надано примірника повного комплекту оригінальних ключів, оригіналу свідоцтва про реєстрацію, копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також документального підтвердження, що ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію викрадені шляхом розбою/грабежу разом із ТЗ. При цьому страховик зазначив, що передбачені пунктом 13.9 договору страхування документи страхувальник повинен надати протягом 60-ти календарних днів з дати настання події або моменту першої можливості отримання документів, строк видачі яких визначений законодавством, і ненадання зазначених документів у цей строк є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, як це передбачено пунктом 13.12 договору.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що страхувальником порушено зазначені умови договору щодо строку та порядку подання документів, а тому страховик обґрунтовано відмовив йому у виплаті страхового відшкодування. Судом оцінена довідка від 02 березня 2016 року Шевченківського РУВС м. Києва, у якій зазначено, що 18 листопада 2015 року за добровільною згодою на видачу у ОСОБА_1 було вилучено зв`язку ключів з надписами на них "Skoda "Construct", пластмасовий брелок від сигналізації та пластмасову картку жовтого кольору з надписом на ній "Security card construct №264S 12250505", однак суд дійшов висновку, що ця довідка не спростовує обставину відсутності усіх документів, оскільки зміст цієї довідки не відображає поважності причини ненадання зазначених предметів безпосередньо страховику 18 червня 2015 року або у строк, передбачений договором страхування, та не містить підтвердження щодо оригінальності зазначених ключів. Крім того, відсутня інформація про долучення цих документів до кримінального провадження.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_1 , не погодившись із судовими рішеннями у частині вирішення первісного позову, у травні 2019 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивач не довів, що має право на отримання страхової виплати, оскільки не є власником. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, послався на обставини, які не були підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування та на які відповідач не посилався в обґрунтування своєї позиції. Апеляційний суд не надав оцінку доказу - довідці органів внутрішніх справ про відкриття кримінального провадження та вилучення другого ключа, чим допустив порушення процесуального законодавства.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги через її необґрунтованість.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СГ "ТАС" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № А411960, згідно з яким застраховано автомобіль марки Skoda Octavia A5, д/н НОМЕР_1 .
Відповідно до умов договору страхування автомобіль застраховано, зокрема від страхового ризику незаконного заволодіння (пункт 3.1 договору).
18 червня 2015 року у м. Києві на вул. Житкова, 5-а автомобіль викрадено, про що внесені відомості до ЄРДР, що підтверджується довідками Шевченківського УПГУНП у м. Києві.
ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами про виплату страхового відшкодування до ПрАТ "СГ "ТАС", проте йому було відмовлено у отримані такого відшкодування (а. с. 21-24).
Автомобіль Skoda Octavia A5, д/н НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Підпунктом "д" за ризиком "Незаконне заволодіння" пункту 13.9 передбачений перелік документів, які страхувальник зобов`язаний надати страховику, а саме: копію витягу з реєстру досудових розслідувань, отриманого після дати реєстрації заяви (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення (у строк до 60 календарних днів з дати реєстрації такої заяви), копію витягу з реєстру досудових розслідувань, отриманого після закінчення 60 календарних днів з дати реєстрації заяви (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення, довідку про те, що ЗТЗ поставлений на облік у базах СНД, Інтерпол "Угон", оригінал свідоцтва про реєстрацію ЗТЗ, повний комплект оригінальних ключів від ТЗ та повний комплект пультів керування системами проти викрадення або ключів від них (якщо такі системи були встановлені), при цьому зазначені документи та/або предмети не надаються якщо: а) вони залучені правоохоронним органами до матеріалів кримінальної справи - з обов`язковим документальним підтвердженням факту вилучення їх у страхувальника та залучення до справи, б) вони викрадені шляхом розбою/грабежу разом із ТЗ - з обов`язковим відображенням цієї події в постанові міліції про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння ТЗ.