Постанова
Іменем України
19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 227/5540/18
провадження № 61-3521св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Друга Добропільська державна нотаріальна контора,
третя особа - Світлівська сільська рада Добропільського району Донецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сакуна Віталія Анатолійовича на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року у складі судді Мацишин Л. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Азевича В. Б., Гапонова А. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Другої Добропільської державної нотаріальної контори, третя особа - Світлівська сільська рада Добропільського району Донецької області, про скасування заборони на відчуження нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 12 лютого 1991 року між ним та радгоспом "Добропільський" було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 сті.
Право власності на домоволодіння зареєстровано у Добропільському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується копією свідоцтва від 24 лютого 1993 року, запис № 282.
На підставі права власності на домоволодіння було закріплено земельну ділянку, а згодом і виділено земельний пай та відведено земельну ділянку.
У подальшому, у зв`язку із інвентаризацією був змінений номер будинку "№ 26" на "№ 24", але зміни щодо права власності на домоволодіння не були внесені, внаслідок чого на час пред`явлення позову право власності на спірний будинок не зареєстровано за ним.
23 грудня 2003 року державний нотаріус Другої Добропільської державної нотаріальної контори здійснив реєстрацію обтяження (заборону) щодо відчуження його майна з невідомих йому причин.
Враховуючи ОСОБА_1 просив скасувати (припинити) заборону на відчуження всього його майна, архівний номер 5758605DONETSK1802, архівна дата 23 грудня 2003 року, дата виникнення 12 лютого 1991 року № реєстра 387750-1732, внутр № 0E01C4382DF45C31312E, і визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 та всіма надвірними побудовами, господарськими спорудами та будівлями, що розташовані на закріпленій земельній ділянці.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2019 року провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання права власності закрито, у зв`язку з тим, що представник позивача відмовився від позовної вимоги в цій частині.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність законних підстав для зняття заборони на відчуження майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1, а також не доведено порушення з боку відповідача його права на розпорядження зазначеним майном.
Постановою Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, задоволено частково. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги пред`явлено до Другої Добропільської державної нотаріальної контори, яка є неналежним відповідачем у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сакун В. А.подав касаційну скаргу на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15 та постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-416а16, на які посилався у скарзі заявник, а також Великою Платою Верховного Суду у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/287/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 297/674/17, від 12 грудня 2018 року у справах №№ 644/7422/16-ц, 199/1276/17.
Правовідносини між ним та відповідачем виникли 12 лютого 1991 року, коли діяв Закон УРСР "Про державний нотаріат", тому апеляційний суд не вправі був посилатися на Закон України "Про нотаріат", який вступив в силу лише 01 січня 1994 року.
Апеляційний суд помилково наставляв та визначав відповідачем особу, право чи обтяження якої зареєстровано, тобто радгосп "Добропільський", який було припинено без правонаступництва, а також помилково вважав Другу Добропільську державну нотаріальну контору неналежним відповідачем у справі.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Добропільського міськрайонного суду Донецької області.
28 квітня 2020 року справа № 227/5540/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 лютого 1991 року між Радгоспом "Добропільський" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку присадибного типу з надвірними будівлями, посвідчений приватним нотаріусом Другої Добропільської державної нотаріальної контори Новосядлою В. М. та зареєстрований в реєстрі за № 207, згідно з умовами якого позивач придбав 1/2 частину житлового будинку присадибного типу № 26 загальною площею 65,3 кв. м, у тому числі жилою площею 35 кв. м, надвірними будівлями по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,15 га.
Згідно з підпунктами а, б пункту 1 договору придбання житлового будинку було здійснено на умовах того, що ОСОБА_1 сплачує 50 % вартості будинку за актом оцінки, що становить 3 261 руб, виплата якої здійснюється наступним чином: половина суми, яка становить 1 631 руб внесена ОСОБА_1 у касу радгоспу по приходному касовому ордеру № 13 від 10 січня 1991 року. У подальшому виплата здійснюється щомісячно в сумі 125,95 руб протягом одного року, починаючи з місяця наступного після посвідчення цього договору.
У випадку відчуження зазначеного житлового будинку воно може бути здійснено після зняття у встановленому законом порядку нотаріальної заборони (підпункт "г" пункту 3 договору).
24 лютого 1993 року Бюро технічної інвентаризації міста Добропілля було видано ОСОБА_1 реєстраційне посвідчення на право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .
На підставі рішення дев`ятої сесії Світлівської сільської ради народних депутатів від 25 березня 1992 року за ОСОБА_1 актом було закріплено земельну ділянку у розмірі 0,18 га по АДРЕСА_3 .
Станом на 31 грудня 2012 року згідно з архівними даними право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстровано, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське бюро технічної інвентаризації" від 16 жовтня 2018 року № 1650.
Згідно з довідкою Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області від 17 жовтня 2018 року № 1380 ОСОБА_1 дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, при цьому зазначено, що цей будинок у 1986 році значився під АДРЕСА_4, однак під час інвентаризації будинків нумерацію будинку було змінено на будинок
АДРЕСА_5 , який побудовано у 1980 році, на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 1991 року, який зареєстровано в реєстрі за № 207, належить на праві власності ОСОБА_1 .
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДН № 010596 від 29 січня 2004 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,9409 га, яка розташована на території Світлівської сільської ради Добропільського району Донецької області із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
З інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1, сформованої 08 листопада 2018 року, встановлено, що 12 лютого 1991 року на підставі повідомлення б/н Другої Добропільської державної нотаріальної контори, було накладено заборону на відчуження всього нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 за реєстраційним номером обтяження 2260759, яке має архівний номер 5758605DONETSK1802, архівна дата 23 грудня 2003 року, зареєстровано в реєстрі 05 серпня 2005 року.
З наданого Другою Добропільською державною нотаріальною конторою опису № 2 справ тривалого (понад 10 років) терміну зберігання (за 1984-1994 роки) встановлено, що договори про відчуження та заставу житлових будинків і документи, на підставі яких вони посвідчені (том №1) за період з 04 січня 1991 року по 15 лютого 1991 року, розпорядження по накладенню та зняттю заборон відчуження житлового будинку (арешту) (том № 1) за період з 23 січня 1991 року по 27 грудня 1991 року, алфавітні книги обліку заборон відчуження житлових будинків та арештів, накладених на житлові будинки за 1984-2002 роки, а також реєстри для реєстрації заборон відчуження житлових будинків за 1984-2002 роки 27 грудня 2013 року були передані Другою Добропільською державною нотаріальною конторою міста Добропілля до Донецького обласного державного нотаріального архіву.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.