Постанова
Іменем України
21 січня 2021року
м. Київ
справа № 524/354/19-ц
провадження № 61-15048св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Кривчун Т. О., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 26 травня 2015 року між нею та відповідачем укладений спадковий договір, згідно з умовами якого, після її смерті належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1, переходить у власність ОСОБА_2 . Згідно з пунктом 3.3 спадкового договору на набувача покладені обов`язки: зі сплати вартості послуг за користування елекроенергією, газо-, водопостачанням, та інших комунальних платежів; забезпечення спадкодавця лікарськими засобами на підставі виданих лікарями рецептів, незалежно від їхньої вартості, здійснення належного догляду та харчування. У разі її смерті, сторони домовилися, що позивач, як набувач, зобов`язана здійснити комплекс заходів із поховання. Умови договору належним чином ОСОБА_2 не виконуються. Із березня по серпень 2018 року відповідач жодного разу не приходила до неї, не вчиняла жодних дій по догляду. У вересні 2018 року ОСОБА_2 прибула до квартири виключно для того, щоб відзняти свій візит, а не для того, щоб здійснити догляд чи принести продукти харчування. Пунктом 4.10 договору встановлено, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, цей договір може бути розірвано на вимогу відчужувача в судовому порядку, а також на вимогу набувача у разі неможливості виконання нею обов`язків за цим договором.
Посилаючись на викладене, позивач просиларозірвати спадковий договір, укладений 26 травня 2015 року між нею та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О. Е., зареєстрованого в реєстрі за номером 1018.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано спадковий договір, укладений 26 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О. Е., зареєстрованого в реєстрі за номером 1018. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невиконання відповідачем належним чином умов спадкового договору, укладеного 26 травня 2015 року, ОСОБА_1 абсолютно не здатна до самообслуговування, прикута до ліжка, її життя цілком залежить від інших людей, а отже, часткова оплата ОСОБА_2 комунальних послуг не може вважатися належним виконанням умов цього договору та здійсненням належного догляду за позивачем.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що враховуючи регулярність та своєчасність сплати відповідачем, щомісячно до 10 числа кожного місяця, комунальних послуг та відсутність у матеріалах справи доказів щодо наявності заборгованості за комунальні послуги, висновки місцевого суду в частині порушення умов спадкового договору щодо сплати комунальних послуг, є безпідставними . У матеріалах справи відсутні докази про те, що в ОСОБА_1 за спірний період виникала заборгованість зі сплати комунальних послуг, та що ОСОБА_1 висувала до відповідача будь-які претензії щодо невиконання умов спадкового договору щодо оплати комунальних послуг. Самостійна сплата ОСОБА_1 (чи від її імені іншою особою) частини комунальних послуг не свідчить про неналежне виконання ОСОБА_2 обов`язку щодо сплати комунальних послуг та не може бути підставою для розірвання спадкового договору. Надані сторонами докази у вигляді касових чеків з аптек за відсутності належного рецепту лікаря не можуть свідчити про невиконання ОСОБА_2, передбачених пунктом 3.3.1 спадкового договору обов`язку щодо забезпечення лікарськими засобами на підставі виданого лікарями рецепту. Окрім того, апеляційним судом враховано, що в іншій справі № 524/7757/16 ц за аналогічними вимогами ОСОБА_1 про розірвання спадкового договору рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року, встановлено відсутність підстав для розірвання спадкового договору оскільки встановлено, що ОСОБА_2 в жовтні 2016 року залишила ключі від спірної квартири на вимогу власника житла ОСОБА_1 в зв`язку з відмовою ОСОБА_2 постійно проживати разом із ОСОБА_1, та що ОСОБА_1 відмовилася приймати послуги від ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції; передати розгляд цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 345/866/17 (провадження № 61-26692св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 345/3897/17 (провадження № 61-42285св18), який застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У касаційній скарзі також зазначено, що оскільки відповідач не здійснює догляд, ОСОБА_1 вимушена звертатись до інших осіб за допомогою. Апеляційний суд не враховував, що ОСОБА_2 постійно перебуває за кордоном і не спроможна забезпечити постійний належний догляд за ОСОБА_1, та й не забезпечує цього догляду, а лише в ті рідкі дні, коли приїжджає із-за кордону, приходить до дверей, щоб записати відео про те, що їй нібито не відчиняють двері, при тому, що при свідках їй двічі надавались ключі від квартири ОСОБА_1 і відповідач двічі за власною волею залишала наданій їй ключі у позивача. Суд апеляційної інстанції, потураючи принципом верховенства права та справедливості, вирішив, що для "чистоти" застосування закону необхідно відмовити у задоволенні позву, не заважаючи на те, що ОСОБА_2 сама повідомила, що не здатна забезпечувати такий догляд. І майже постійне перебування відповідача за кордоном також підтверджує неможливість здійснення догляду.
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що вона сумлінно виконувала та продовжує виконувати умови спадкового договору. Полтавський апеляційний суд абсолютно правильно застосував правові висновки викладені у прецедентній практиці із посиланням на правові висновки Верховного Суду.
У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала письмові пояснення, згідно з якими відповідач жодного разу не відвідала ОСОБА_1, не зателефонувала їй, не принесла їжі, не вчинила жодної дії для забезпечення позивача харчуванням, доглядом, ліками.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
05 листопада 2020 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у родинних відносинах, є рідними бабою та онукою.
26 травня 2015 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О. Е. та зареєстрований у реєстрі за № 1018.
Відповідно до умов цього договору сторони домовилися про те, що набувач зобов`язується виконувати передбачені у ньому розпорядження відчужувача, і, в разі смерті, набуває право власності на належну їй квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 3.3.1 договору встановлено, що набувач взяв на себе такі зобов`язання:
- сплачувати у встановлені строки вартість послуг за користування електроенергією та газо-, водопостачанням, та інші комунальні платежі;
- забезпечувати належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів, незалежно від їхньої вартості, належний догляд та харчування.
У разі смерті відчужувача, набувач зобов`язана здійснити комплекс заходів та обрядових дій з його поховання.
У січні 2016 року ОСОБА_1 перенесла закритий перелом лівого стегна, та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування.
Із січня до жовтня 2016 року догляд за ОСОБА_1 здійснювала доглядальниця, послуги якої оплачувала ОСОБА_2 .
Надалі догляд за ОСОБА_1 здійснювали доглядальниці, послуги яких оплачував син ОСОБА_1 - ОСОБА_4, який проживає разом з ОСОБА_1 .
Від послуг доглядальниць, яких наймала ОСОБА_2, ОСОБА_1 відмовилася.
Листом Кременчуцького відділу поліції від 16 березня 2018 року, підтверджується відсутність доступу до квартири у ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_1 цього не бажає.
У квітні та у червні 2019 року ОСОБА_2 надавалися ключі від квартири, проте вона їх не взяла, а протягом 2019 року неодноразово виїжджала за межі України.
Розглядувана справа № 524/354/19-ц є третьою справою, яка вирішувалась судами у спорах між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом про розірвання спадкового договору. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 лютого 2018 року у справі № 524/7757/16 ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07 травня 2018 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В указаній справі, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про розірвання спадкового договору, оскільки судами не встановлено невиконання набувачем договірних зобов`язань.
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про зобов`язання не чинити перешкоди у виконанні спадкового договору та зобов`язати відповідачів надати їй ключі від вхідних дверей квартири. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 липня 2019 року у справі № 524/8631/17 позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано відповідачів надати ОСОБА_2 ключі від спірної квартири. Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У наведеній справі, відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що зі змісту спадкового договору не вбачається, що ОСОБА_1 як власник житла зобов`язана надавати ОСОБА_2 ключі від власної квартири. Умови спадкового договору не містять зобов`язання ОСОБА_1 у обов`язковому порядку надавати доступ ОСОБА_2, до належної їй квартири.