Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2-5398/11
провадження № 61-14940св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Данилишин Петро Богданович,
заінтересовані особи: Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги і рішень судів
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Данилишина П. Б. (далі - головний державний виконавець Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Данилишин П. Б.) заінтересовані особи: Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (далі - ТОВ "ФК "Авістар").
Свої позовні вимоги заявник обґрунтовувала тим, що 26 квітня 2019 року їй випадково стало відомо, що 10 квітня 2014 року головний державний виконавець Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Данилишин П. Б. незаконно відкрив виконавче провадження № 43027541 за виконавчим листом, строк пред`явлення до виконання якого закінчився. Вона не отримувала жодних документів, що стосуються виконавчого провадження.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Данилишина П. Б. щодо винесення постанови від 10 квітня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 43027541; скасувати постанову від 10 квітня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 43027541, визнати неправомірними дії головного державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Данилишина П. Б. щодо винесення постанови від 22 грудня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 49684151; скасувати постанову від 22 грудня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 49684151, зобов`язати Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області вчинити всі необхідні дії, пов`язані зі скасуванням постанов про відкриття виконавчого провадження, відповідно до вимог законодавства України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надано суду доказів, що про оскаржувані постанови вона дізналися лише 26 квітня 2019 року, при цьому, вона не просила суд поновити пропущений строк для подання скарги.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявник, як сторона виконавчого провадження, повинна була добросовісно з 2011 року користуватися своїми правами, а також була наділена доступом до інформації з виконавчого провадження, розміщеної в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про те, що заявником порушувалося питання про поновлення строку для звернення із скаргою. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги витяг із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 26 квітня 2019 року, оскільки зазначена у ньому дата "26 квітня 2019 року", це день коли ОСОБА_1 роздрукувала вказаний витяг. Разом з цим, факт роздруківки, не свідчить про те, що заявник-боржник мала перешкоди або у неї не було можливості ознайомитись із виконавчим провадженням із 2011 року за допомогою ЄДРВП, який є загальнодоступним. Боржник ОСОБА_1 у розумінні рішень ЄСПЛ та положень статті 449 ЦПК України, повинна була добросовісно користуватись своїми правами та дізнаватися про своє порушене право.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 рокута постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що відповідно до постанови Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 753/1991/19-ц під час підготовки справи до розгляду і у разі, якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. В інших випадках суд переходить до розгляду справи. Разом з тим, суд у цій справі, за результатом перевірки скарги, 13 травня 2019 року прийняв ухвалу про завершення підготовки справи до судового розгляду і призначив її розгляд у судовому засіданні. В матеріалах справи відсутні відповідні докази направлення їй та отримання оскаржуваних постанов про відкриття виконавчих проваджень. Прийняття судового рішення абсолютно не свідчить про те, що в подальшому буде ініційовано виконавче провадження, а вона, в свою чергу, не володіє телепатичними здібностями і не може та не повинна дізнаватись про те, чи не відкрито щодо неї виконавче провадження і яким саме органом.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи, 20 листопада 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
09 серпня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 1 747 225,80 грн та судові витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 120,00 грн, а всього підлягає стягненню 1 749 045,80 грн.
Відповідно до копії витягу з реєстру від 26 квітня 2019 року за виконавчим листом від 09 серпня 2012 року № 2-5398/11 стан виконавчого провадження завершено, у зв`язку поверненням виконавчого документа стягувачеві на підставі відсутності майна у боржника.
Постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮу Київській області Данилишина П. Б. від 22 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 09 серпня 2012 року № 2-5398/11.
Відповідно до інформації про виконавче провадження від 13 червня 2019 року виконавче провадження за виконавчим листом від 09 серпня 2012 року № 2-5398/11 відкрито 24 березня 2013 року, 24 травня 2013 звернуто стягнення на майно боржника, 14 лютого 2014 року стягнуто виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, а також закінчено виконавче провадження у зв`язку із направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС.
Із копії рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року встановлено, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору відмовлено. Задоволено у повному обсязі зустрічний позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції 1 747 225,80 грн та судові витрати у розмірі 1 800,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн, а всього підлягає стягненню 1 749 045,80 грн. У судовому засіданні був присутній представник ОСОБА_1, який надавав свої заперечення.
Нормативно-правове обґрунтування
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Згідно зі статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.