Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 537/682/17
провадження № 61-45609св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_1 та приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2018 року, ухвалене суддею Зоріною Д. О., та постанову апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі - ПрАТ "СК "Брокбізнес"), посилаючись на те, що 16 жовтня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), винним у якій вироком Крюківського районного суду міста Кременчука від 09 лютого 2015 року визнано ОСОБА_2 . У результаті ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ "СК "Брокбізнес" з лімітом страхового відшкодування на рівні 100 тис. грн. ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії із заявою про відшкодування їй матеріальної шкоди, завданої у ДТП, проте ПрАТ "СК "Брокбізнес" не виплатило їй страхове відшкодування.
Посилаючись на те, що внаслідок ДТП вона зазнала тілесних ушкоджень, лікування яких проводила в тому числі й за кордоном, а також на те, що їй завдано моральну травму, позивачка просила: стягнути з ПрАТ "СК "Брокбізнес" в межах ліміту страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, у розмірі 100 тис. грн та 5 тис. грн моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 624 649 грн 54 коп., що складається із витрат на лікування, у тому числі в іноземній державі, а також 45 тис. грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "СК "Брокбізнес" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 6 555 грн 18 коп. та моральну шкоду в сумі 5 тис. грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 15 тис. грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Розподілено судові витрати.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановоюапеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2018 року змінено шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилання на "Порядок направлення громадян України для лікування за кордон", затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1079 від 27 грудня 2017 року та "Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 1995 року № 991.
В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2018 року залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні її позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 коштів на її лікування за кордоном та ухвалити в цій частині нове рішення, яким указані вимоги задовольнити в повному обсязі.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ПрАТ "СК "Брокбізнес", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та недослідження всіх поданих доказів, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог до ПрАТ "СК "Брокбізнес" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "Брокбізнес" в повному обсязі.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційні скарги не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "СК "Брокбізнес" та зупинено виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2018 року.
10 грудня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
11 грудня 2020 року згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями справу визначено розглядати у складі колегії суддів: Ткачука О. С. (судді-доповідача), Висоцької В. С. (головуючої), Грушицького А. І., Петрова Є. В., Литвиненко І. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 16 жовтня 2014 року сталася ДТП, винним у якій вироком Крюківського районного суду міста Кременчука від 09 лютого 2015 року визнано ОСОБА_2 .
У результаті ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Зважаючи на це ОСОБА_1 було тричі прооперовано і вона витратила особисті кошти у розмірі 9 391 грн 24 коп. на лікування в Україні та 22 470 Євро на лікування за кордоном.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ "СК "Брокбізнес" з лімітом страхового відшкодування на рівні 100 тис. грн.
24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії із заявою про відшкодування їй матеріальної шкоди, завданої у ДТП.
Листом від 23 листопада 2016 року ПрАТ "СК "Брокбізнес" повідомило ОСОБА_1 про необхідність виконання вимог статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) та подання паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ; документів, що посвідчують витрати на лікування, виписного епікризу; висновку судово-медичної експертизи № 1435 від 12 грудня 2014 року; постанови (рішення) суду щодо особи, яка винна у скоєнні ДТП з відміткою про те, що постанова набрала чинність.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що лікування в Україні не мало бажаного ефекту та не повернуло їй можливість ходити, тому вона прийняла рішення про продовження лікування у клініці Богенхауз, що знаходиться у м. Мюнхені, Німеччина. Як стверджувала позивачка, після проходження курсу лікування у цій клініці, який включав дві операції на травмованій у ДТП нозі, стан її здоров`я значно поліпшився.
Відмовляючи у позові в частині стягнення з відповідачів вартості лікування ОСОБА_1 за кордоном, суд першої інстанції виходив із положень статті 24 Закону України № 1961-IV, яка передбачає, що витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Також суд послався на Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 грудня 1995 року № 991.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував того, що позивачка просила стягнути вартість її лікування за кордоном не лише зі страхової, зобов`язання якої визначені Законом № 1961-IV та договором, укладеним зі страхувальником, а й з винуватця ДТП, якого наведений вище Закон не звільняє від відповідальності. Мотивів відмови у стягненні з ОСОБА_2 витрат, понесених ОСОБА_1 на лікування у закордонній клініці, районний суд взагалі не навів.