Постанова
Іменем України
19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 562/2034/19
провадження № 61-5861св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Бондаренко Н. М., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку.
Позовна заява мотивована тим, що 18 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 303 000 грн на строк
до 15 жовтня 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
18 жовтня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на праві власності.
29 січня 2019 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп"
(далі - ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп") укладені договори відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 18 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" перейшли усі права первісного кредитора.
29 січня 2019 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" укладені договори відступлення права вимоги за вищевказаними договорами з ОСОБА_1, до якої, зокрема, перейшли усі права первісного іпотекодержателя за договором іпотеки від 18 жовтня 2017 року.
05 березня 2019 року ОСОБА_1 набула право власності на іпотечне
майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, в якій зареєстрований ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для користування спірною квартирою, ОСОБА_1 просила суд визнати
ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим
приміщенням - двокімнатною квартирою АДРЕСА_1, та зняти його з реєстраційного обліку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області
від 15 жовтня 2019 року (у складі судді Кушніра О. Г.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування квартирою
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Тому позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.
Разом з тим, усунення перешкод у користуванні майном шляхом позбавлення відповідача права користування житловим приміщенням зі зняттям з реєстраційного обліку не передбачено ані Законом України "Про іпотеку", ані укладеним договором іпотеки.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність у визнанні відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та, відповідно, створення перешкод у користуванні нерухомим майном. Тому, дотримуючись балансу прав та інтересів сторін у спірних правовідносинах, позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, та зняття з реєстраційного обліку не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 27 березня 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (стаття 109 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) та стаття 40 Закону України "Про іпотеку") без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду України: від 21 жовтня 2015 року у справі
№ 6-1484цс15 та від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області
від 24 жовтня 2017 року у справі № 562/3524/17-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2,
в розмірі 35 % всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, до повноліття дітей, починаючи стягнення з 29 вересня 2017 року та до повноліття дітей.
Отже, на час розгляду даної справи ОСОБА_2 не є членом сім`ї
ОСОБА_3 , а тому не може вважатися наймачем у розумінні
статті 40 Закону України "Про іпотеку".
Доводи інших учасників справи
У липні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 18 жовтня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 303 000 грн на строк
до 15 жовтня 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
18 жовтня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на праві власності.
29 січня 2019 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" укладені договори відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 18 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" перейшли усі права первісного кредитора.
29 січня 2019 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" укладені договори відступлення права вимоги за вищевказаними договорами з ОСОБА_1, до якої, зокрема, перейшли усі права первісного іпотекодержателя за договором іпотеки від 18 жовтня 2017 року.
05 березня 2019 року ОСОБА_1 набула право власності на іпотечне
майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, в якій зареєстрований за місцем проживання ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Здолбунівською міською радою 22 серпня 2019 року № 4619, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також до складу сім`ї (зареєстрованих) входять: ОСОБА_3 (колишня дружина), ОСОБА_6 (син колишньої дружини), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (донька).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, як на підставу свої вимог посилалась на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з реєстрацією ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1, яка згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 березня