ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 820/7237/16
адміністративне провадження № К/9901/35632/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 (cуддя Зінченко А.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (Головуючий суддя Чалий І.С., судді: Зеленський В.В., П`янова Я.В.)
у справі № 820/7237/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕР-М"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТЕР-М" (далі - позивач, ТОВ "АСТЕР-М") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001801401 від 16.09.2016 року, яким позивачу збільшена сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 652801,50 грн., з яких 435201,00 грн. - основний платіж, 217600,50 грн.- штрафна (фінансова) санкція.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки реальності господарських операцій позивача з ТОВ "ХСФ Модус" та ТОВ "ТК Портал". Висновків щодо порушення судами норм матеріального чи процесуального права касаційна скарга не містить.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін
Колегія суддів зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 28.07.2016 по 25.08.2016, на підставі наказу від 15.07.2016 № 1875, направлень від 28.07.2016 № 4317, № 2386, № 4318, № 4319, № 4320, № 4321, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтею 75, пунктами 77.1, 77.4 статті 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Астер-М" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 01.09.2016 № 508/20-40-14-01-08/35590228.
За висновками акта перевірки встановлено порушення, зокрема, позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2015 року в сумі 435 201 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 16.09.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001801401, яким позивачу збільшена сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 652 801,50 грн., з яких 435201,00 грн - основний платіж, 217600,50 грн.- штрафна (фінансова) санкція.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду касаційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з такого.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.