ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/18870/15
адміністративне провадження № К/9901/29079/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2016 року (головуючий суддя - Погрібніченко І.М.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Хрімлі О.Г., судді - Бабенко К.А., Літвіна Н.М.)
у справі №826/18870/15
за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - позивач, платник, Підприємство, ДП "Укрспирт") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, контролюючи орган), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 10.07.2015 № 0000364020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4418468,00 грн, та № 0000374020, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 3919620,00 грн.
На обґрунтування своїх позовних вимог Підприємство зазначило, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Союз А" у періоді, що перевірявся, та свідчать про правомірність формування платником даних податкового обліку за результатами господарської діяльності із вказаним вище контрагентом.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не підтверджують фактичне здійснення поставки зернових культур ТОВ "Союз А" на користь позивача. Вказали, що у наданих платником документах відсутні конкретні адреси, за якими здійснювалося навантаження та відвантаження товару; дані про стан наданого для перевезення вантажу та його якість; відомості щодо способу визначення маси вантажу тощо. Зазначили, що у більшості товарно-транспортних накладних відсутні відомості ПІБ та посади осіб, що надавали дозвіл на відпуск вантажу та приймали товар; у деяких із них відсутні підписи водіїв-експедиторів, підписи відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача. Згідно з деякими наданими платником товарно-транспортними накладними відповідальна особа вантажовідправника, директор та бухгалтер ТОВ "Союз А" - ОСОБА_1 одночасно (в один і той же день) здійснював здачу вантажу у різних містах, що фізично є неможливим та, на думку судів попередніх інстанцій, також свідчить про відсутність фактичного здійснення поставки товару на адресу позивача. Зазначили, що місцем складання видаткових накладних зазначено м. Рівне, в той час, як за умовами укладених договорів поставки місця провадження діяльності ДП "Укрспирт" у м. Рівне відсутні. Суди зазначили, що з наданих Підприємством документів неможливо встановити походження товару, зокрема, відсутні будь-які відомості щодо сільгоспвиробників, у яких ТОВ "Союз А" придбало зернові культури (пшеницю, кукурудзу, жито, сорго), які у подальшому (за доводами позивача) були поставлені на адресу ДП "Укрспирт". Крім того суди вказали, що жодною додатковою угодою до укладених між ДП "Укрспирт" до ТОВ "Союз А" договорів поставки зерна не узгоджувались, зокрема, поставка кукурудзи у Борокське місце провадження діяльності ДП "Укрспирт" у період з 26.06.2014 по 27.06.2014, поставка сорго у Козлівське місце провадження діяльності ДП "Укрспирт" у період з 05.07.2014 по 09.07.2014 та будь-які поставки пшениці у Воютицьке місце провадження діяльності ДП "Укрспирт". З огляду на встановлені вище обставини, суди дійшли висновку про відсутність фактичного здійснення поставки товару ТОВ "Союз А" на адресу позивача та протиправність формування Підприємством даних податкового обліку за результатами господарських операцій із вказаним вище контрагентом.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що незначні недоліки у наданих Підприємством первинних документах не можуть бути підставою для висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Союз А" у періоді, що перевірявся. Вказує про відсутність у контролюючого органу будь-яких претензій до форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ "Союз А" на користь позивача за наслідками виконання операцій з поставки товару. Також зазначає, що надані ним первинні документи в повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та вказаним вище контрагентом у періоді, що перевірявся.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
09 серпня 2016 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 29 квітня 2015 року по 08 червня 2015 року на підставі направлень №№ 288, 289, 290, 291 від 28.04.2015, наказів відповідача № 372 від 28.04.2015 та № 450 від 21.05.2015, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ "Союз А" за період з 01.06.2012 по 31.03.2015 та з питань підтвердження реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) ДП "Укрспирт", дотримання вимог податкового законодавства під час реалізації фракції головної етилового спирту з МПД "Бершадське" ДП "Укрспирт" підприємству ДП "Гайсинський спиртовий завод" за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 25/28-10-40-20/37199618 від 22 червня 2015 року (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого Підприємством завищено витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 14140069,00 грн, зокрема, за 2012 рік - 1422539,00 грн, за 2013 рік - 2519077,00 грн, за 2014 рік - 10198453,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2613080,00 грн, зокрема, за 2012 рік - 298733,00 грн; за 2013 рік - 478625,00 грн; за 2014 рік - 1835722,00 грн;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого Підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 2945645,00 грн, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (ряд.25 декларації), на загальну суму 2945645,00 грн, зокрема, за жовтень 2012 року - 171612,00 грн, за листопад 2012 року - 102948,00 грн, за грудень 2012 року - 14682,00 грн, за січень 2013 року - 42830,00 грн, за лютий 2013 року - 80410,00 грн, за березень 2013 року - 111700,00 грн, за квітень 2013 року - 148067,00 грн, за травень 2013 року - 105370,00 грн, за червень 2013 року - 17975,00 грн, за вересень 2013 року - 19309,00 грн, за квітень 2014 року - 109432,00 грн, за травень 2014 року - 371542,00 грн, за червень 2014 року - 367550,00 грн, за липень 2014 року - 419100,00 грн, за серпень 2014 року - 701566,00 грн, за вересень 2014 року - 146257,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 15295,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2015 року № 0000364020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4418467,50 грн, з яких 2945645,00 грн - за основним платежем та 1472822,50 грн - за штрафними санкціями, та № 0000374020, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3919620,00 грн, з яких 2613080,00 грн - за основним платежем та 1306540,00 грн - за штрафними санкціями.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Союз А" у періоді, що перевірявся.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) у редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 ПК України.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.