РІШЕННЯ
Іменем України
21 січня 2021 року
Київ
справа №9901/407/19
адміністративне провадження №П/9901/407/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., Соколова В.М., Уханенка С.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Волощука В.В.,
представника позивачки: Коляди С.М.,
представника відповідача: не з`явився,
представника третьої особи-1: Александрука Р.А.,
представника третьої особи-2: Педенка Є.М.,
представника третьої особи-3: не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ОСОБА_2, Вищого адміністративного суду України - про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
02 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений ВРУ з прав людини, третя особа-1) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків голови ВККС України від 10 липня 2019 року №316-к/тр "Про відрахування ОСОБА_1 із штату ВККС України";
- поновити ОСОБА_1 в штаті ВККС України на посаді члена ВККС України.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року відкрито провадження у справі №9901/407/19 та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
15 серпня 2019 року від позивачки надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивачка, разом з первісно заявленими позовними вимогами, просить стягнути з ВККС України середній заробіток за час вимушеного прогулу.
20 серпня 2019 року до Верховного Суду від третьої особи-1 надійшли клопотання про залучення до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 ; про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справах №640/6439/19, №640/12153/19.
Протокольною ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року заяву позивачки про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, третя особа-2).
28 жовтня 2019 року до Верховного Суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про передачу адміністративної справи №9901/407/19 на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
18 листопада 2019 року аналогічне за змістом клопотання надійшло від третьої особи-2.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотань третіх осіб про передачу адміністративної справи №9901/407/19 на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2020 року задоволено клопотання третьої особи-1 про зупинення провадження у справі №9901/407/19 до набрання законної сили рішенням суду у справах №640/6439/19, №640/12153/19.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року поновлено провадження у справі №9901/407/19.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Вищий адміністративний суд України.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи-3 про передачу адміністративної справи №9901/407/19 на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
ІІІ. Аргументи сторін
На обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що оскаржуваним наказом її повноваження як члена ВККС України були припинені у зв`язку із закінченням строку, на який її було обрано. При цьому строк її повноважень відповідач обчислював із застосуванням положень підпункту 5 пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, відповідно до якого строк повноважень члена ВККС України становить чотири роки з дня обрання (призначення).
Позивачка доводить, що строк її повноважень має обчислюватися у порядку та спосіб, що визначений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, який був чинний на момент її призначення.
Відповідно до статті 92 вказаного Закону строк повноважень члена ВККС України становив шість років і починав свій перебіг з дня набуття відповідних повноважень.
Позивачка зазначає, що членом ВККС України її було призначено 19 грудня 2014 року, у зв`язку з чим закінчувалися такі повноваження лише 19 грудня 2020 року.
З урахуванням викладеного позивачка вважає, що відповідач не мав правових підстав для припинення її повноважень та відрахування зі складу ВККС України.
27 серпня 2019 року до Верховного Суду від ВККС України надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що повноваження позивачки як члена ВККС України були припинені наказом Уповноваженого ВРУ з прав людини від 04 квітня 2019 року №191/к (зі змінами, унесеними до нього наказом від 05 червня 2019 року №425/к), за квотою якого вона була обрана до ВККС України.
Водночас оскаржуваним наказом лише оголошено зміст наказу Уповноваженого ВРУ з прав людини від 04 квітня 2019 року №191/к (зі змінами, унесеними до нього наказом від 05 червня 2019 року №425/к).
Таким чином, відповідач уважає, що права позивачки, на захист яких вона подала цей позов, порушуються наказом Уповноваженого ВРУ з прав людини від 04 квітня 2019 року №191/к (зі змінами, унесеними до нього наказом від 05 червня 2019 року №425/к), а не похідним від нього наказом ВККС України від 10 липня 2019 року №316-к/тр.
19 серпня 2019 року до Верховного Суду від третьої особи-1 надійшли пояснення щодо позову.
У своїх поясненнях третя особа-1 зазначила, що позивачка була обрана членом ВККС за квотою Уповноваженого ВРУ з прав людини відповідно до статей 92 і 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 2453-VI строком на шість років.
Проте 30 вересня 2016 року положення вказаних статей втратили чинність у зв`язку з набранням чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Водночас підпунктом 5 пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII визначено, що члени ВККС, призначені Уповноваженим ВРУ з прав людини до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення.
З урахуванням викладеного третя особа-1 уважає, що строк повноважень позивачки як члена ВККС закінчився 19 грудня 2018 року, у зв`язку з чим на цю посаду було обрано ОСОБА_2 .
IV. Установлені судом фактичні обставини справи
Розпорядженням Уповноваженого ВРУ з прав людини від 19 грудня 2014 року №01/35-14 ОСОБА_1 призначено членом ВККС України.
Наказом Уповноваженого ВРУ з прав людини від 14 квітня 2019 року №191/к, у зв`язку з припиненням повноважень члена ВККС України ОСОБА_1, за результатами проведеного публічного конкурсу від 28 березня 2019 року, вирішено призначити ОСОБА_2 членом ВККС України.
Наказом Уповноваженого ВРУ з прав людини від 05 червня 2019 року №425/к вирішено внести зміни до наказу від 04 квітня 2019 року №191к, виклавши його вступну частину у такій редакції: "Відповідно до пункту 4 частини другої та частини восьмої статті 94, частини двадцять третьої статті 96, пункту 1 частини першої статті 97 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ураховуючи підпункт 5 пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", за результатами проведення публічного конкурсу від 28 березня 2019 року та проходження спеціальної перевірки, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", а його резолютивну частину у такій редакції: " 1. Призначити ОСОБА_2 членом ВККС строком на чотири роки з дня призначення. 2. Припинити ОСОБА_1 виконання повноважень члена ВККС України за квотою Уповноваженого ВРУ з прав людини".
Цим же наказом на Службі управління персоналом (на правах самостійного відділу) Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини доручено надіслати копію цього наказу до ВККС для включення (зарахування) ОСОБА_2 до складу ВККС України, а також до Вищого адміністративного суду України для припинення відрядження ОСОБА_1 до ВККС України.
Наказом ВККС України від 10 липня 2019 року №316-к/тр оголошено пункт 2 наказу Уповноваженого ВРУ з прав людини від 04 квітня 2019 року №191/к, яким припинено виконання повноважень члена ВККС України ОСОБА_1 за квотою Уповноваженого ВРУ з прав людини та відраховано ОСОБА_1 зі штату ВККС України 10 липня 2019 року у зв`язку з припиненням повноважень члена ВККС України.
Не погоджуючись з наказом ВККС від 10 липня 2019 року №316-к/тр, позивачка звернулася до суду.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 90 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) ВККС України є постійно діючим органом у системі судоустрою України.
Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 2453-VI ВККС України діє у складі одинадцяти членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше двадцяти років. До складу Комісії входять: 1) шість суддів, які призначаються з`їздом суддів України; 2) дві особи, які призначаються з`їздом представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ; 3) одна особа, яка призначається Міністром юстиції України; 4) одна особа, яка призначається Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини; 5) одна особа, яка призначається Головою Державної судової адміністрації України.
Частиною другою статті 92 Закону № 2453-VI передбачено, що строк повноважень члена ВККС України становить шість років з дня набуття повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 93-1 Закону № 2453-VI повноваження члена ВККС України припиняються у разі закінчення строку, на який його призначено.
Згідно з частиною другою статті 93-1 Закону № 2453-VI рішення про припинення повноважень члена ВККС України приймає ВККС України.
27 лютого 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон №192-VIII), яким викладено у новій редакції Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI.
Відповідно до частини третьої статті 102 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII) строк повноважень члена ВККС України становить чотири роки з дня обрання (призначення).
Підпунктом 5 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №192-VIII визначено, що після набрання чинності цим Законом члени ВККС України, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII), яким визнано таким, що втратив чинність Закон №2453-VI (крім окремих положень).
У статті 94 Закону №1402-VIII передбачено, що строк повноважень члена ВККС України становить чотири роки з дня обрання (призначення). Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження два строки поспіль.
Пунктом 26 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII установлено, що члени ВККС України, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 97 Закону №1402-VIII повноваження члена ВККС України припиняються у разі закінчення строку, на який його обрано (призначено).
Згідно з частиною другою статті 97 Закону №1402-VIII повноваження члена ВККС України з підстав, визначених частиною першою цієї статті, припиняються з настанням відповідної події.
VI. Оцінка Суду
З аналізу викладених положень Закону №1402-VIII, що був чинним на момент прийняття оскаржуваного рішення, випливає, що повноваження члена ВККС України припиняються з настанням однієї з подій, передбачених частиною першою статті 97 Закону №1402-VIII, зокрема у зв`язку із закінченням строку, на який його обрано.
Спір у цій справі виник у зв`язку з різним підходом учасників справи до обчислення строку повноважень позивачки як члена ВККС України за квотою Уповноваженого ВРУ з прав людини, що обумовлено змінами у законодавстві, яке визначало як загальний строк повноважень членів ВККС України, так і особливості виконання повноважень членами ВККС України, яких було обрано до набрання чинності відповідними змінами.
На момент обрання позивачки членом ВККС України (19 грудня 2014 року) був чинним Закон №2453-VI, яким строк повноважень члена ВККС України встановлювався тривалістю в шість років з дня набуття повноважень.