ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 804/14269/15
адміністративне провадження № К/9901/27346/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 (суддя Сидоренко Д.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 (Головуючий суддя Іванов С.М., судді: Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.)
у справі № 804/14269/15
за позовом Приватного підприємства "Еталон"
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року Приватне підприємство "Еталон" (далі - позивач, ПП "Еталон") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.07.2015 № 0003352204 та № 0003342204.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наданих позивачем доказів на підтвердження господарських операцій за договорами поставки нафтопродуктів, що в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 02.04.2015 по 08.04.2015 посадовою особою відповідача, на підставі направлення від 02.04.2015 № 7745/22-04, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, пунктом 78.4 статті 78, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 27.03.2015 № 231 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Еталон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, за результатами якої складено акт від 27.04.2015 № 1264/22-04/25524885.
За висновками акта перевірки ПП "Еталон" в порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті14, пункту 44.1 статті 44, статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України сформувало податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами (актами, довідками, товарно - транспортними документами), в результаті чого за січень 2015 року завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 2 633 370,00 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ.
Оскільки ПП "Еталон" в декларації з податку на додану вартість за період: січень 2015 року задекларувало від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного(податкового) періоду, то сума 964 897,00 грн - підлягає зменшенню, сума, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет складає 1 668 473,00грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 29.07.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003352204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 502 709 грн, в тому числі 1 668 473 грн - за основним платежем та 834 236,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0003342204, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 964 897 грн.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).