ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № П/811/1131/16
адміністративне провадження № К/9901/37529/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року (судді: Шальєва В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Світловодського відділення Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Світловодського відділення Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 11.08.2016 №0005891300 та податкове повідомлення - рішення від 12.08.2016 №0001871200.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що Світловодським відділенням Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку податкової звітності - платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів за 2014, 2015, I квартал 2016 роки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт від 28.07.2016 №28/1202/ НОМЕР_1 .
В ході проведення перевірки податковим органом встановлено: неподання (несвоєчасне подання) позивачем податкової звітності з податку або збору (обов`язкового платежу), відповідальність за що передбачена пунктом 120.1 статті 120 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПК України); заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявлених у податкових деклараціях (розрахунках), уточнюючих деклараціях (розрахунках), відповідальність за що передбачена пунктом 123.1 статті 123 розділу II ПК України.
На підставі вищеозначеного Акта перевірки контролюючим органом були винесені: рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.03.2013 по 07.06.2016 від 11.08.2016 № 0005891300 на суму 1048,56 грн; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2016 № 0001871200 про збільшення суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями за платежем "Плата за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів" в розмірі 8330,00 грн.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день проведення камеральної перевірки у контролюючого органу відсутні повноваження на стягнення плати за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів, оскільки така плата не передбачена ПК України. Висновок про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.08.2016 р. № 0005891300 судом першої інстанції мотивований тим, що відповідно до довідки № 22 станом на 17.01.2014 у позивача відсутня заборгованість зі сплати податків та зборів.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки законодавством встановлено справляння збору за спеціальне використання об`єктів тваринного світу, в тому числі за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, позивач є особою, що здійснює спеціальне використання водних біоресурсів та зобов`язаний подавати контролюючому органу розрахунок збору. Також, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про підтвердження факту несвоєчасного перерахування позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та, як наслідок, -правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій та пені. Зауваживши при цьому, що посилання суду першої інстанції на довідку № 22, складену станом на 17.01.2014, відповідно до відомостей якої у позивача відсутня заборгованість зі сплати податків та зборів, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до розрахунку штрафних санкцій позивачем здійснювалось перерахування єдиного внеску із порушенням строків, починаючи з липня 2014 року.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання регулювання плати за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів на час виникнення спірних правовідносин було урегульовано Порядком справляння збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року №449 (далі - Порядок №449) та Інструкцією про порядок обчислення та внесення платежів спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, затвердженої Наказом Державного комітету рибного господарства України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 24.12.99 №167/156/299/300/650 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2 Порядку № 449 до спеціального використання належать усі види користування водними живими ресурсами (за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням, тощо) з природного середовища.
Згідно з п. 3 Порядку № 449 спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами (далі - користувачами) за наявності дозволів та за відповідний збір.
За приписами п. 5 цього Порядку розмір збору за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів обчислюється з урахуванням виду ресурсів, нормативів збору, визначених Кабінетом Міністрів України, і квоти вилову.
Збір за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів - це сума авансового платежу за одержання користувачами квот вилову в розмірі 5 відсотків вартості квоти, щоквартальний збір за фактичний вилов рибних та інших водних живих ресурсів із зменшенням на суму авансового платежу і витрат на здійснення в попередні періоди рибоводно-меліоративні роботи та роботи з відтворення рибних та інших водних живих ресурсів.
У разі спеціального використання рибних та інших водних живих ресурсів, для яких не встановлено ліміти (квоти) на їх спеціальне використання, а також коли вилов зазначених ресурсів здійснюється без квотування в межах загального ліміту, розмір збору обчислюється на основі нормативів збору та фактичних обсягів вилову у звітному періоді. В таких випадках збір справляється щоквартально.
Пунктом 6 Порядку № 449 встановлено, що справляння збору здійснюється після отримання в установленому порядку користувачами квот на спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів.
Квоти визначаються Державним агентством рибного господарства шляхом поділу ліміту на частки між користувачами.