ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2021 року
Київ
справа №813/2204/17
адміністративне провадження №К/9901/35740/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №813/2204/17 за позовом Малого колективного підприємства "Метал" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Малого колективного підприємства "Метал" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року (головуючий суддя Затолочний В.С., судді: Сапіга В.П., Шавель Р.М.),-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2017 року Мале колективне підприємство "Метал" (далі за текстом - позивач, МКП "Метал") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Львівській області (далі за текстом - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2017 року № 0008391414, № 0008401414.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач послався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Оптіма Плас" у періоді, що перевірявся.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року апеляційну скаргу ГУ ДФС задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Вирішуючи спір, суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС проведено позапланову виїзну документальну перевірку МКП "Метал" з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ "Оптіма плас" за листопад 2016 року та ТОВ "Київтехцентр" за квітень 2016 року, за наслідками якої складено акт № 535/13-01-14-14/30085020 від 11 травня 2017 року.
Перевіркою встановлено порушення:
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму податкового кредиту за листопад 2016 року в розмірі 168576 грн, що призвело до заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету (р. 18.1) на загальну суму 168576 грн;
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, в результаті чого занижено дохід від будь-якої діяльності за взаєморозрахунками з ТОВ "Оптіма плас", що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 842880 грн.
За висновками контролюючого органу позивач не підтвердив факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Оптіма плас". За наслідками аналізу баз даних ДФС встановлено відсутність інформації щодо наявності у ТОВ "Оптіма Плас" будь-яких основних засобів, а також не встановлено придбання відповідного товару у інших постачальників протягом періоду, що перевірявся, згідно з даними ЄРПН. МКП "Метал" не підтверджено факт транспортування товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), придбаних у ТОВ "Оптіма Плас"; не надано документів, які б підтверджували походження товару (корпус елеватора) та його якість, зокрема сертифікатів відповідності та якості, сертифікатів походження продукції.
Крім того, за наслідками аналізу договору про переведення боргу від 23 листопада 2016 року №23-11/16, укладеного між ТОВ "Ф-Діод" (Первісний боржник), ТОВ "Оптіма Плас" (Новий боржник), МКП "Метал" (Кредитор), контролюючий орган встановив, що ТОВ "Ф-Діод" взагалі не зареєстрований як платник ПДВ, тоді як зазначений у цьому договорі у реквізитах вказаної юридичної особи ІПН 362746416018 належить ТОВ "Теплобудпласт", свідоцтво платника ПДВ якого анульоване ще 8 травня 2015 року.
На підставі вказаного акта перевірки Відповідачем 31 травня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0008391414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 189647,50 грн, у тому числі за основним платежем - 151718 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 37929,50 грн.;
- № 0008401414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 210720 грн, у тому числі за основним платежем - 168576 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 42144 грн.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку , що зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача з контрагентом. Допущена в договорі про переведення боргу помилка у частині зазначення ІПН ТОВ "Ф-Діод" за своїм змістом не впливає на правомірність укладеного правочину щодо зміни сторін у зобов`язаннях. Суд врахував, що в подальшому корпус елеватора 170, корпус елеватора 320 використано МКП "Метал" у господарській діяльності, а саме реалізовано на адресу ПАТ "Дрогобицький машинобудівний завод", який, в свою чергу, виробив та поставив на адресу позивача готову продукцію - елеватори корпусні для бурильних та обсадних труб КМ. Вказана продукція була реалізована МКП "Метал" ПАТ "Укргазвидобування" згідно з договором поставки від 16 вересня 2016 року №УБГ399/015-16. Суд відхилив посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), оскільки останні не є тими первинним документами, які підтверджують факт постачання товару.
Апеляційний суд не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, скасував його та ухвалив нове про відмову в позові. Суд апеляційної інстанції, врахувавши у сукупності наступні обставини: наявність помилок в обов`язкових реквізитах договору про переведення боргу; наявність негативної податкової інформації щодо ТОВ "Оптіма Плас"; відсутність товарно-транспортних накладних; не доведення факту реального одержання (купівлі) ТОВ "Оптіма Плас" відповідного товару від інших суб`єктів господарювання; не підтвердження факту зберігання позивачем придбаного у контрагента товару до моменту його реалізації на користь ПАТ "Дрогобицький машинобудівний завод", дійшов висновку про обґрунтованість позиції контролюючого органу щодо непідтвердження факту продажу ТОВ "Оптіма плас" ТМЦ на адресу МКП "Метал".
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, МКП "Метал" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що сукупність наданих до перевірки та під час судового розгляду справи первинних документів (договір поставки, договір про переведення боргу, видаткові та податкові накладні, документи, що підтверджують факт реалізації придбаного товару на адресу "Дрогобицький машинобудівний завод" та ПАТ "Укргазвидобування") в повній мірі підтверджує дійсність господарської операції позивача з придбання у ТОВ "Оптіма Плас" корпусів елеватора. Скаржник зазначає, що 21 листопада 2017 року на вимогу МКП "Метал" ТОВ "Оптіма Плас" надало сертифікат якості від виробника ВАТ "Калязінський механічний завод" згідно з ТУ 26-02-93 та товарно-транспортні накладні від 23 листопада 2016 року №231116 та від 29 листопада 2016 року №291116, які підтверджують факт доставки спірного товару. Скаржник наполягає, що надання ТТН є обов`язковим лише для підтвердження реальності договорів перевезення. Позивач не був учасником транспортного процесу, оскільки згідно з умовами договору поставки обов`язок доставки товару було покладено на продавця. Відсутність факту придбання контрагентом позивача за даними ІС "Податковий блок" корпусів елеватора не спростовує факту отримання указаного товару МКП "Метал" та подальшого його використання у господарській діяльності. Наявний господарський звичай, що склався протягом тривалого часу між позивачем та ПАТ "Дрогобицький машинобудівний завод" з питань щодо забезпечення сировиною, дозволяє тимчасове розміщення без оформлення на його території ТМЦ позивача, які в подальшому, відповідно, підлягають передачі заводу.
Відповідач надав до суду заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану. Зауважено, що у відповідь на запит ГУ ДФС від 3 серпня 2017 року №10646/10/13-01-10-03-10 Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області повідомив, що інформація про перебування у власності чи користуванні транспортних засобів у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року наявна лише щодо МКП "Метал". Відповідна інформація щодо ТОВ "Оптіма Плас" відсутня. Зазначене спростовує твердження позивача про транспортування контрагентом на його адресу ТМЦ. Решта викладених у запереченнях на касаційну скаргу доводів аналогічна викладеним у акті перевірки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції, чинній на час складання первинних документів, що досліджуються у цій справі, далі - Закон № 996-XIV), відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до пункту 5 П(с)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(с)БО 16).
Згідно з пунктом 7 П(с)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.