ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 824/62/16-а
адміністративне провадження № К/9901/26456/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року (головуюча суддя - Брезіна Т.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Смілянець Е.С., судді - Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі за позовом Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам" до Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у Чернівецької області, про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
У лютому 2016 року Підприємство "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам" (далі - Підприємства "ДІМ" ЧОТІ "Мир та добробут інвалідам", Підприємство) звернулося до суду з позовом до Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (Чернівецька ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області), в якому просило:
скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2016 року №0000151504 та №0000141504; від 2 лютого 2016 року №0000961504 та №0000941504, від 9 березня 2016 року №0002381504 та №0002391504, від 5 травня 2016 року №0003061204 та №0003081204;
зобов`язати відповідача виконати вимоги пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо подання до органу казначейства, у строки визначені цим кодексом, висновку щодо відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 213448,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що, здійснюючи свою господарську діяльність, Підприємство правомірно використовує пільги з оподаткування податком на додану вартість при реалізації цементу фасованого, як продукції, безпосередньо виготовленої підприємством інвалідів.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року, позов Підприємства задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування доводів касаційної скарги її заявник вказує, що Підприємство не відповідає всім критеріям технологічного процесу безпосереднього виробництва цементу, а тому у періоді, який перевірявся, він неправомірно застосував нульову ставку оподаткування податком на додану вартість до операцій з фасування цементу.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що Чернівецькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Підприємства, за наступними деклараціями: за жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2015 року №1691/15-04/35158255; за листопад 2015 року, за результатами якої складено акт від 20 січня 2016 року №61/15-04/35158255; за грудень 2015 року, за результатами якої складено акт від 19 лютого 2016 року №205/15-04/35158255; за лютий 2016 року, за результатами якої складено акт від 19 квітня 2016 року №475/15-04/35158255.
В ході перевірок встановлено порушення Підприємством пункту 8 підрозділу 2 "Перехідних положень" та п. 187.1 ст.187, п.200.4 ст.200 ПК України.
За наслідками встановлених перевірками порушень вимог податкового законодавства відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0000151504 від 11 січня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 39312,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 19656,00 грн; №0000141504 від 11 січня 2016 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17035,00 грн;
№0000961504 від 2 лютого 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 18353,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 9176,50 грн; №0000941504 від 2 лютого 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 103548,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 51774,00 грн;
№0002381504 від 9 березня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 38917,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 19458,50 грн;
№0002391504 від 9 березня 2016 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 79620,00 грн.
№0003061204 від 5 травня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 31671,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 15835,50 грн;
№0003081204 від 5 травня 2016 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 106908 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив до суду.
Задовольняючи позов Підприємства та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що надані позивачем документи свідчать про безпідставність висновків відповідача щодо неможливості позивача виготовляти цемент фасований та правомірність застосування Підприємством нульової ставки податку на додану вартість у спірні періоди. З огляду на скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, суди також задовольнили позов в частині зобов`язання податкового органу надати до органу казначейства висновки щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на час проведення камеральних перевірок - 2015 - 2016 роки) визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
З 1 січня 2017 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України було доповнено абзацом другим наступного змісту: "Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах".