ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 813/947/18
адміністративне провадження № К/9901/68515/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У березі 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" (далі - ТОВ "Дорожній вектор", Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 лютого 2018 року №0002051412 та №0002041412.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування доводів касаційної скарги її заявник вказує, що суди не взяли до уваги доводи податкового органу, які у своїй сукупності вказують на нереальність вчинення позивачем господарських операцій з контрагентами, що призвело до безпідставного заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість. Зокрема, судами залишено поза увагою те, що позивачем не надано до перевірки контролюючому органу документів, що підтверджують транспортування товару, сертифікати відповідності, інші документи, які підтверджують виробника та походження товару, та які могли б свідчити про реальність виконання операцій з контрагентами.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін як законні й обґрунтовані.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Дорожній вектор" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків за господарськими операціями з ТОВ "Електропром Пласт", ТОВ "Фенікс Торг" за період 1 січня 2015 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26 січня 2018 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 242902,00 грн; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 224909,00 грн.
За наслідками встановлених перевіркою порушень 6 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0002051412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 285271,25 грн, в тому числі основний платіж в розмірі 242902,00 грн та штрафні санкції в розмірі 42369,25 грн;
№0002041412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 281136,25 грн, в тому числі основний платіж в розмірі 224909,00 грн та штрафні санкції в розмірі 56227,25 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вважав, що позивачем повною мірою спростовано висновки податкового органу, які слугували підставою до прийняття спірних рішень.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.