ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 824/1033/18-а
адміністративне провадження № К/9901/11074/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (суддя: Кушнір В.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року (судді: Боровицький О. А., Матохнюк Д.Б., Шидловський В.Б.) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (далі - ПАТ "Чернівцігаз", позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), правонаступником якого є Офіс ВПП ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0008124810 та №0008144810.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року, позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що Товариство, як оператор газорозподільних мереж, що придбаває природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, а також послуги балансування обсягів природного газу, зобов`язане нараховувати та сплачувати екологічний податок з викидів метану в атмосферне повітря, оскільки такий газ не споживається кінцевими споживачами, а обсяги такого газу (метану) фактично є викидами в атмосферне повітря.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що згідно чинного міжнародного законодавства та нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу України, метан не підпадає під визначення забруднюючих речовин, з яких має сплачуватись екологічний податок.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 03.03.1992 ПАТ "Чернівцігаз" зареєстровано як юридичну особу та 07.07.1993 взято на податковий облік, основним видом діяльності товариства є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.
Офісом великих платників податків ДФС України, на підставі наказу від 23.07.2018 №1355 у період з 24.07.2018 по 18.09.2018 проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Чернівцігаз" з питань повноти нарахування та сплати екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, за результатами якої складено Акт від 25.09.2018 №139/28-10-48-10/03336166 (далі - Акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлені порушення ПАТ "Чернівцігаз" п.240.1 ст.240, п.п.242.1. п.242.1 ст.242, ст.243, п.249.1, п.249.2, п.249.3 ст.249, п.250.2 ст.250 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено екологічний податок на загальну суму 2 194 636,95 грн.
На підставі висновків перевірки Офісом великих платників податків ДФС України прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 10.10.2018 №0008124810, відповідно до якого ПАТ "Чернівцігаз" збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на 2194636,95 грн та за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) на 548659,24грн.
Окрім того, в ході вищезазначеної перевірки Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС направлено ПАТ "Чернівцігаз" лист від 27.07.2018, у якому вимагалось надати документи, що належать до предмета перевірки, в тому числі: акти - розрахунки виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу за період, що перевірявся, та розрахунки, на основі яких складено акти; розрахунки витрат та розрахунки втрат, які проведені відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат та втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 №264 (далі - Методика №264).
У відповідь на вимогу Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС ПАТ "Чернівцігаз" у листі від 01.08.2018 повідомило, що під час проведення попередньої позапланової перевірки були надані усі первинні документи та пояснення щодо нарахування та сплати екологічного податку за 2016 рік та І півріччя 2017 року. Щодо надання актів-розрахунків, проведених згідно Методики №264 позивач пояснив, що необхідність у їх складанні у товариства була відсутня, оскільки такі документи не є первинними у відповідності до положень ПК України, а сама Методика №264 не регулює правовідносини, що склалися.
18 вересня 2018 року посадовими особами Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС складено Акт про ненадання документів до перевірки №229/28-10-48-10/03336166, на підставі якого, за порушення ПАТ "Чернівцігаз" ст.44, абз.1 п.121.1 ст.121 ПК України, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 10.10.2018 №0008144810, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов`язання за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) на 510,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що норми чинного законодавства, в тому числі ПК України, не розкривають поняття ʼʼвуглеводніʼʼ та ʼʼтверді речовиниʼʼ як забруднюючих речовин, не встановлюють ставки за забруднення атмосферного повітря метаном, а, відтак, висновки податкового органу про наявність у позивача обов`язку зі сплати екологічного податку є необґрунтованими. Суди також дійшли висновку, що контролюючий орган допустив численні помилки й неточності при нарахуванні штрафних санкцій, оскільки неправомірно ототожнив обсяги виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу з обсягами викидів природного газу в атмосферне повітря.
Аналізуючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України, суди дійшли висновку, що документи, на які посилається відповідач, та які не були надані позивачем під час перевірки, не є первинними документами в розумінні ПК України та, відповідно, підставою для нарахування екологічного податку, а тому факт нескладення позивачем таких документів не свідчить про порушення останнім порядку складення та обліку первинних документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень п. 3.1 ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Положеннями пп. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 ПК України визначено, що платниками екологічного податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Підпунктом 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 ПК України визначено об`єкт та базу оподаткування по екологічному податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Статтею 243 ПК України встановлено ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення. У перелік найменувань забруднюючих речовин включено вуглеводні.
Згідно ст. 249 ПК України суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку.
Відповідно до п. 249.2 ст. 249 ПК України у разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов`язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.
Згідно із п. 249.3 ст. 249 ПК України суми екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу. виходячи з фактичних обсягів викидів та ставок податку.
Відповідно до п. 250.12 ПК України, яким встановлено, що органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.
Таким чином, правильність визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів, в межах спірних правовідносин безпосередньо впливає на правильність визначення (обчислення) відповідачем суми екологічного податку за період, що перевірявся.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається із Акту перевірки, відповідачем визначено ПАТ "Чернівцігаз" суму екологічного податку із викидів метану за 2016 рік - І півріччя 2017 року в розмірі 2194636,95 грн, на підставі: технологічних витрат та нормативних втрат природного газу за 2016 рік - І півріччя 2017 року, придбаного в ТОВ "РГК Трейдинг" та ТОВ "Чернівцігаз Збут", обсягів негативного місячного небалансу газу підприємства, згідно актів надання послуг балансування природного газу ПАТ "Укртрансгаз", відповідно до зведених розрахунків планованих виробничо-технолоічних витрат та втрат природного газу, із застосуванням Методики №264 та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками у разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 №595.
Відповідно до абз.6 Розділу 3 Методики № 264 до виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об`єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.