ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/4681/18
адміністративне провадження № К/9901/32507/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/4681/18
за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, голови Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Національної поліції України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019, ухваленого суддею Маруліною Л.О.,
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, ухвалену колегією у складі головуючого судді Кузьменка В. В., суддів Лічевецького І.О., Ганечко О.М.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовами до Національної поліції України (далі - відповідач, НП України), голови Національної поліції України (далі - голова НП України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - третя особа, Департамент, ДВБ НП України), у яких просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність НП України щодо нерозгляду у терміни, передбачені законодавством, його рапортів від 02.02.2018 про надання для ознайомлення матеріалів службового розслідування та висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 №1235;
1.2. визнати протиправними дії НП України щодо ненадання для ознайомлення ОСОБА_1 за його рапортами від 02.02.2018 матеріалів службового розслідування та висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 № 1235;
1.3. зобов`язати НП України надати ОСОБА_1 для ознайомлення висновок службового розслідування та матеріали означеного службового розслідування в частині, що стосується позивача;
1.4. визнати протиправним та скасувати наказ голови НП України від 30.01.2018 №111 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України" в частині притягнення начальника Департаменту вибухотехнічної служби НП України (далі - ДВТС НП України) полковника поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
1.5. визнати протиправним та скасувати наказ голови НП України від 27.02.2018 №166 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) начальника ДВТС НП України полковника поліції ОСОБА_1 з 28.02.2018;
1.6. поновити полковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника ДВТС НП України з 28.02.2018;
1.7. стягнути з НП України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Вказані вимоги об`єднані в одне провадження (№ 826/4681/18 та № 826/5757/18) для спільного розгляду у межах об`єднаної адміністративної справи № 826/4681/18.
3. В обґрунтування позовних вимог позивач указував на протиправність наказів відповідача від 30.01.2018 № 111 та від 27.02.2018 № 166 о/с у зв`язку із порушенням процедури їх прийняття та відсутністю відповідних підстав для їх прийняття.
3.1. Позивачем зазначено, що наказ голови НП України від 30.01.2018 № 111 прийнято на підставі висновків службового розслідування, водночас, останнього із матеріалами означеного службового розслідування та з його висновками не ознайомлено, відповідей відповідачем на його рапорти із проханням про ознайомлення з матеріалами цього службового розслідування не надано. На думку позивача, головою НП України пропущено строк накладення дисциплінарного стягнення, оскільки обставини, за які останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності, відбувалися до 21.06.2017, в той час, як оскаржуваний наказ № 111 прийнято 30.01.2018 та реалізовано 27.02.2018 шляхом прийняття оскаржуваного наказу № 166 о/с, що не відповідає частині третій статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
3.2. Позивач указував, що відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту в межах наданих йому повноважень здійснював належний контроль за виконанням службової дисципліни підлеглими, у випадках порушення підлеглими дисципліни, ним накладалися дисциплінарні стягнення. Режиму секретності позивач не порушував, у разі виїзду за кордон рапортами повідомляв про це в Управління режиму та технічного захисту. Транспортні засоби у власних інтересах не використовував, правила зберігання транспортних засобів не порушував.
3.3. Як зазначено позивачем, усі плани у ДВТС НП України заповнювалися та виконувалися відповідальними посадовими особами Департаменту у відповідності до вимог Інструкції з організації планування в системі НП України, затвердженої наказом НП України від 24.12.2015 № 202 (далі - Інструкція № 202, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з огляду на що, вказані в оскаржуваному наказі пункти цієї Інструкції (підпункт 6 пункту 2 розділу 3; пункт 2 розділу 8), ним не порушувалися.
3.4. Позивач вважає, що не порушував пункт 2 наказу НП України від 31.01.2017 № 78 "Про питання централізованого ресурсного забезпечення органів і підрозділів Національної поліції України", він не організовував, не проводив будь-які закупівлі товарів, не здійснював впливу на результати закупівель, оскільки його не наділено такими повноваженнями. Позивач особисто або у змові з іншими особами, вказаних дій не вчиняв, як і не вчиняв дій, спрямованих на отримання неправомірної вигоди від працівників Департаменту та територіальних підрозділів вибухотехнічної служби.
3.5. Позивач не вчиняв порушень вимог пункту 13 розділу 3 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1377 (далі - Інструкція № 1377, у редакції, чинній станом на момент винекнення спірних правовідносин), підпункту 24 пункту 14 розділу 2 Інструкції з Діловодства в системі НП України, затвердженої наказом НП України від 20.05.2016 № 414 (далі - Інструкція № 414, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктів 1 та 9 пункту 4 розділу 5 Положення про ДВТС НП України, затвердженого наказом НП України від 26.08.2016 № 760 (далі - Положення про ДВТС НП України).
3.6. Порушення процедури позивач вбачає у тому, що перед накладенням дисциплінарного стягнення на нього, в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту, пояснення у позивача відповідачем не відібрано.
3.7. Позивач указав, що відповідачем порушено п`ятнадцятиденний термін розгляду рапортів, чим допущено протиправну бездіяльність. Крім іншого, у листі - відповіді від 27.02.2018 на рапорт позивача останньому відмовлено у ознайомленні з матеріалами та висновком службового розслідування та повідомлено про направлення висновку та матеріалів службового розслідування до Генеральної прокуратури України (далі - ГП України). Позивач уважає відмову в ознайомленні із висновком та матеріалами службового розслідування протиправною, оскільки у зв`язку з цим відповідачем порушено, зокрема, вимоги пункту 6.2.2, підпункту 6.3.5 пункту 6.3, пункти 9.1, 9.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція № 230, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
3.8. Також, на думку позивача, відповідачем під час застосування дисциплінарного стягнення до позивача не враховано положення частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту, а саме, тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації ОСОБА_1 тощо.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, позов задоволено частково:
4.1. визнано протиправною бездіяльність НП України щодо невчинення належних дій з метою розгляду у терміни, передбачені законодавством, рапортів ОСОБА_1 від 02.02.2018 про надання йому для ознайомлення матеріалів службового розслідування та висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 № 1235;
4.2. визнано протиправними дії НП України щодо ненадання для ознайомлення ОСОБА_1 матеріалів службового розслідування та висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 №1235 за його рапортами від 02.02.2018;
4.3. зобов`язано НП України вчинити дії щодо ознайомлення ОСОБА_1 з висновком (копією висновку) службового розслідування та матеріалами (копіями матеріалів) службового розслідування, проведеного на підставі наказу голови НП України від 30.11.2017 № 1235 в частині підстав, що стосуються його звільнення;
4.4. визнано протиправним та скасовано наказ голови НП України від 30.01.2018 № 111 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ДВТС НП України" в частині притягнення начальника ДВТС НП України полковника поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
4.5. визнано протиправним та скасовано наказ голови НП України від 27.02.2018 № 166 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII начальника ДТВС НП України полковника поліції ОСОБА_1 з 28.02.2018;
4.6. поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника ДВТС НП України з 28.02.2018;
4.7. стягнуто з НП України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 425 056,32 грн з 28.02.2018 по 20.05.2019 (день ухвалення рішення суду);
4.8. в іншій частині відмовлено.
5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби в поліції не за встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні факти вчинення позивачем порушень, покарання за які передбачено Кримінальним кодексом України (далі - КК України), а за порушення законодавства у сфері захисту державної таємниці, недотримання транспортної дисципліни, управлінської та обліково-реєстраційної діяльності. Правомірності притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за вчинення порушень, за які останнього звільнено зі служби в поліції, відповідачем не обґрунтовано та не доведено.
5.1. Із змісту наказу голови НП України від 30.11.2017 № 1235 про призначення службового розслідування встановлено, що службове розслідування призначено відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Розділу ІІ Інструкції № 230, в той час, як підстави проведення службового розслідування з метою "встановлення інших фактів протиправної діяльності працівників вибухотехнічної служби НП України та інших причетних осіб", які не стосуються досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981 відповідачем не зазначено, що свідчить про порушення відповідачем порядку призначення службового розслідування в частині визначення підстав його проведення.
5.2. Відповідачем передано на розгляд рапорт позивача від 02.02.2018 про ознайомлення з матеріалами та висновком службового розслідування належному Департаменту, при цьому, відповідь надано неналежною посадовою особою цього Департаменту, якою у задоволенні рапорту позивача відмовлено. Відомості, встановлені комісією, які не стосуються обставин, встановлених досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42017000000001981, не потребують письмового дозволу посадової особи органу досудового розслідування у їх розголошенні позивачу - особі РНС, щодо якої проводилося це службове розслідування, яке б виразилося в ознайомленні з матеріалами та висновком службового розслідування саме в тій частині, яка стала підставою для звільнення позивача зі служби в поліції. Незважаючи на передачу матеріалів та висновку службового розслідування до ГП України, службове розслідування проводилося комісією НП України, склад якої визначено головою НП України, копії матеріалів та висновку службового розслідування мали б бути наявні у відповідному кадровому підрозділі НП України для обліку, узагальнення та залучення до особової справи позивача. Враховуючи викладене, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, якою порушено право позивача як особи РНС, щодо якої проводиться службове розслідування, на ознайомлення із матеріалами та висновком службового розслідування.
5.3. Також, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у особи РНС мають бути відібрані пояснення як перед затвердженням висновку службового розслідування, так і перед накладенням дисциплінарного стягнення, оскільки після затвердження висновку службового розслідування, у разі зазначення у ньому порушень особою РНС вимог законодавства, остання набуває статусу порушника, з огляду на що пояснення безпосередньо перед накладенням дисциплінарного стягнення мають бути відібрані у особи РНС як у порушника вже після закінчення службового розслідування. Натомість, у позивача пояснень безпосередньо перед накладенням дисциплінарного стягнення не відібрано, як і не складено акт про відмову у наданні позивачем таких пояснень, що є порушенням процедури накладення дисциплінарного стягнення.
5.4. Щодо обставин встановлення порушення позивачем абзацу 5 частини першої статті 28 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 № 3855-XII (далі - Закон № 3855-XII, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), пунктів 116, 696, 697 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 № 939-дск, доручення НП України від 18.04.2016 № 4205/01/13-2016 "Про забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці працівниками поліції у зв`язку з їх виїздом до іноземної держави" суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем застосовано дисциплінарне стягнення без наявності відповідного протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного порушення у сфері дотримання державної таємниці, що встановлюється і доводиться безпосередньо Службою безпеки України у порядку, встановленому національним законодавством. Службове розслідування призначено 30.11.2017 наказом голови НП України № 1235, в той час, як події, встановлені комісією відбувалися у 2016 році, що свідчить про порушення відповідачем піврічного строку притягнення позивача до відповідальності за вказаною підставою.
5.5. Щодо встановлення порушення позивачем пункту 2 наказу НП України від 31.01.2017 № 78 "Про питання централізованого ресурсного забезпечення органів і підрозділів Національної поліції України" суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не приймав рішення про закупівлю картриджів, а Положенням про ДВТС його не наділено відповідними повноваженнями щодо прийняття рішень на здійснення закупівель вибухових пристроїв.
5.6. Щодо встановлення порушення позивачем пункту 13 розділу ІІІ Інструкції № 1377, підпункту 24 пункту 14 розділу ІІ Інструкції № 414 суди попередніх інстанцій виходили з того, що у матеріалах службового розслідування відсутні докази на підтвердження того, що ДВТС в особі позивача не відреаговано на вказівку (доручення) суб`єкта, який здійснює досудове розслідування у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), з огляду на що, факти, встановлені службовим розслідуванням у частині порушення позивачем пункту 13 розділу ІІІ Інструкції № 1377 не знайшли свого підтвердження. Це свідчить про безпідставність застосування до позивача дисциплінарного стягнення на підставі порушення вказаного пункту Інструкції № 1377. Крім того, службове розслідування призначено 30.11.2017 наказом голови НП України № 1235, в той час, як події, встановлені комісією відбувалися у січні 2017 року, що свідчить про порушення відповідачем піврічного строку притягнення позивача до відповідальності за вказаною підставою.
5.7. Щодо встановлення порушення позивачем підпунктів 1, 9 пункту 4 розділу V Положення про ДВТС НП України, затвердженого наказом НП України від 25.08.2016 № 760, суди попередніх інстанцій виходили з того, що службовим розслідуванням встановлено протиріччя між датою складання та затвердження посадової інструкції провідного інспектора відділу моніторингу та оперативного інформування управління організаційно-аналітичного забезпечення та моніторингу ДВТС НП України, а також, невідповідність здобутої освіти ОСОБА_2 вимогам посадової інструкції провідного інспектора відділу моніторингу та оперативного інформування управління організаційно-аналітичного забезпечення та моніторингу ДВТС НП України. Разом з тим, з матеріалів службового розслідування вбачається, що комісією не доведено недотримання позивачем підпунктів 1, 9 пункту 4 розділу V Положення про ДВТС.
5.8. Щодо встановлення порушення позивачем пунктів 1-3 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів НП України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 (далі також - Порядок № 757, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), суд першої інстанції зазначив про те, що положеннями Порядку № 757 не передбачено заборони позагаражного зберігання транспортних засобів.
5.9. Щодо встановлення порушення позивачем вимог частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, Присяги працівника поліції, затвердженої статтею 64 Закону № 580-VIII, статті 8 Дисциплінарного статуту суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність фактів, які б вказували та доводили порушення позивачем Присяги працівника поліції. Судом звернуто увагу на те, що під час допиту посадових та службових осіб ДВТС НП України (том 2 матеріалів службового розслідування) комісією більше уваги приділялося діям позивача, які є предметом досудового розслідування, що призвело до необ`єктивних та недоведених висновків стосовно підстав звільнення позивача зі служби в поліції.
5.10. Судом звернуто увагу на те, що відповідно до матеріалів службового розслідування та матеріалів справи, в рамках кримінального провадження №42017000000001981 відсутній вирок суду кримінальної юрисдикції, як на час винесення оскаржуваних наказів, так і на час розгляду справи щодо позивача, з огляду на що відповідачами зроблено передчасний висновок про порушення позивачем Присяги працівника поліції з цих підстав. Такий висновок, на думку суду першої інстанції, узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим під час розгляду справи №822/1832/16, в рамках якої встановлено, що на особу може бути накладено дисциплінарну відповідальність за вчинене нею кримінальне правопорушення лише у разі набрання законної сили обвинувального вироку стосовно останньої.
5.11. Також, суд першої інстанції зазначив, що встановлені комісією "…факти невиконання керівництвом Департаменту вимог нормативно правових актів МВС України та організаційно-розпорядчих документів НП України; факти невжиття керівництвом ДВТС НП України заходів щодо нормативно-правового забезпечення службової діяльності Департаменту вибухотехнічної служби територіальних органів поліції; неналежний рівень організації управлінської діяльності в ДВТС НП України …", не можуть бути підставою для застосування до позивача крайнього виду дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, оскільки ці порушення стосуються організаційної діяльності поліцейського, котрий займає адміністративну посаду, з огляду на що, у разі вчинення поліцейським, як керівником, порушення, оцінка має надаватися лише за вектором відповідності конкретного поліцейського займаній адміністративній посаді. Крім того, суд звернув увагу на те, що під час допиту посадових та службових осіб ДВТС НП України комісією більше уваги приділялося діям позивача, які є предметом досудового розслідування, що призвело до необ`єктивних та недоведених висновків стосовно підстав звільнення позивача зі служби в поліції.
5.12. Також, суди попередніх інстанцій зауважили, що окрім процедурних порушень прийняття оскаржуваних наказів, відповідачем не взято до уваги тих обставин, що позивача жодного разу не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та навпаки, останній має численні заохочення, що підтверджується наданими позивачем доказами, що містяться у матеріалах справи та не заперечується відповідачами. Тобто, при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не прийнято до уваги, що звільнення зі служби в поліції застосовується тільки у випадку доведеності, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, а також в крайніх випадках, коли інші заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.
5.13. Оцінюючи співмірність дисциплінарного стягнення, накладеного на позивача, суд першої інстанції взяв до уваги, що під час судового розгляду справи у судових засіданнях представником відповідача надавалися аргументи переважно щодо правомірності накладеного дисциплінарного стягнення в частині обставин, про які вказано у листі старшого слідчого ГП України від 24.11.2017 № 07/1/2-19336-17, на підставі якого призначене службове розслідування. Водночас, обставини щодо вчинення позивачем відповідних закупок та збору коштів з підлеглих є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 21.06.2017, що підтверджується змістом вказаного листа та змістом висновку службового розслідування, в якому комісією надається кваліфікація цих порушень за нормами КК України, та, безпосередньо, долученим до матеріалів справи відповідачем повідомленням про підозру ОСОБА_1 ГП України від 06.06.2018 у межах означеного кримінального провадження.
5.14. Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що із задоволенням позовної вимоги лише в частині поновлення позивача на посаді у поліції, порушене право позивача не відновиться, оскільки призначенню на відповідну посаду передує прийняття особи на службу в поліцію, з огляду на що, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та вирішив поновити позивача на службі в поліції на посаді начальника ДВТС НП України.
5.15. З огляду на те, що судом поновлено позивача на службі в поліції на відповідній посаді, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
6. Залишаючи в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції додатково зазначив про відсутність доказів на підтвердження доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 використовував автомобіль не в службових цілях. Відповідачами не наведено, а матеріали службового розслідування не містять інформації, коли саме, скільки разів ОСОБА_3 використовував транспортні засоби та чи використовував взагалі всупереч їх цільовому призначенню, штатній групі (підгрупі), у власних цілях, в інтересах сторонніх юридичних і фізичних осіб, а також понад установлені норми експлуатації в період після оприлюднення Порядку використання і зберігання транспортних засобів НПУ, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 № 757, в той час як службове розслідування проводилося з 30.11.2017.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
7. 22.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга НП України, в якій скаржник просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10. 2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.
8.1. Стосовно висновків службового розслідування, в частині примусового збору коштів з підлеглих працівників та закупівлі вибухотехнічного обладнання без нагальної потреби, на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейських скаржник указує на встановлення службовим розслідуванням факту організації начальником ДВТС НП України ОСОБА_1 щомісячного примусового збору коштів з працівників ДВТС та територіальних підрозділів вибухотехнічної служби в сумі від 500 до 2 000 грн. При цьому, працівники ДВТС НП України та територіальних підрозділів вибухотехнічної служби, негативно сприймали факт збору грошей, однак вони не могли заперечити начальнику Департаменту, побоюючись адміністративного впливу з його боку.
8.2. Так, починаючи з лютого 2016 року на виконання вказівки начальника ДВТС ОСОБА_1 працівник ДВТС НП України ОСОБА_4, щомісячно після виплати заробітної плати збирав кошти з працівників ДВТС НП України нібито на ремонтні роботи приміщень та будівлі ДВТС НП України та інші потреби. На виконання вказівки ОСОБА_1, працівник ДВТС НП України ОСОБА_5 у період з лютого 2016 року по жовтень 2017 року щомісячно здавав кошти в сумі 2000 грн та передавав ОСОБА_1 кошти, які на його банківську картку перераховували окремі працівники ДВТС НП України в сумі по 2000 грн, що їм додатково нараховувались в якості премії. Також, службовим рослідуванням установлено, що в період з травня 2016 року по грудень 2016 року стажист ДВТС НП України ОСОБА_6 за вказівкою начальника ДВТС НП України ОСОБА_1 передавав йому особисто кошти в сумі від 1000 грн до 14 000 грн, які йому систематично перераховували на банківську картку працівники територіальних підрозділів вибухотехнічної служби ГУНП в областях та працівники ДВТС НП України, які знаходились у відпустках або у відрядженні. Указані факти підтверджено поясненнями ОСОБА_7, ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та інших.
8.3. Скаржник зауважує, що інформація про здійснення ремонтних робіт, закупівлю меблів та іншого обладнання у ДВТС НП України за кошти, які здавали працівники ДВТС НП України спростована поясненнями начальника ДВТС НП України ОСОБА_1, начальника відділення обслуговування адміністративних будівель комунально- експлуатаційного відділу ДУ "ЦОП НПУ" ОСОБА_10, матеріально - відповідальної особи ДВТС НП України, що відповідав за ремонті роботи ОСОБА_11 та інших працівників Департаменту, а також працівників суб`єктів господарювання, які здійснювали ремонтні роботи та поставляли обладнання для ДВТС - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, оскільки такі матеріальні цінності поставлялись безоплатно.
8.4. Скаржник підкреслює, що службовим розслідуванням також встановлено факт цілеспрямованої та заздалегідь узгодженої процедури організації та забезпечення закупівель без нагальної потреби вибухотехнічного обладнання для потреб територіальних підрозділів вибухотехнічної служби з боку начальника ДВТС НП України ОСОБА_1 із представниками окремих комерційних структур на загальну суму 1 214 675 грн.
8.5. Вищезазначеними діями начальник ДВТС НП України ОСОБА_1, на думку скаржника, грубо порушив службово-дисциплінарні, етичні та правові норми поведінки поліцейського, чим вчинив дисциплінарний проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Указаний дисциплінарний проступок, виразився у порушенні вимог Присяги працівника поліції, затвердженої статтею 64 Закону № 580-VIII, обов`язків поліцейського, визначених пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII та обов`язків начальника, визначених частиною 1 статті 8 Дисциплінарного статуту.
8.6. Скаржник, посилаючись на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 у справі № 824/227/17-а, наполягає на тому, що порушення етичних, правових та службово-дисциплінарних норм поведінки утворює факт порушення Присяги. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Наголошує, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення службової дисципліни, а не вчинення ним вчинку, який підпадає під ознаки кримінального правопорушення. Отже, суди першої та апеляційної інстанції повинні були надати правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення позивачем дисциплінарного проступку, оскільки наявність факту притягнення до кримінальної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
8.7. Скаржник акцентує увагу суду касаційної інстанції на тому, що комісія з проведення службового розслідування не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснюється у межах досудового розслідування кримінального провадження, а перевіряла зібрані в ході проведення службового розслідування матеріали на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейського та наявності в його діях складу дисциплінарного проступку. Наголошує, що висновки службового розслідування ґрунтуються на самостійних правових підставах. Зазначає, що така правова позиція узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 02.10.2018 у справі № 9901/454/18 та від 23.03.2019 у справі № 9901/544/18, та у постанові Верховного Суду від 26.07.2019 у справі № 85/5156/16.
8.8. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовилися надати оцінку вищезазначеним порушенням вимог Присяги працівника поліції, обов`язків поліцейського, визначених пунктом 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII та обов`язків начальника, зазначених у частині першій статті 8 Дисциплінарного статуту, а саме перевірити зібрані в ході проведення службового розслідування матеріали на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейського та наявності в протиправних діях позивача складу дисциплінарного проступку, чим грубо порушили норми процесуального права.
8.9. Стосовно висновків суду про необхідність відібрання у особи РНС поясненнь як перед затвердженням висновку службового розслідування, так і перед накладенням дисциплінарного стягнення, скаржник указує на їх помилковість, позаяк із системного аналізу положень частин четвертої, п`ятої статті 14 Дисциплінарного статуту та підпункту 6.2.1. пункту 6.2, пункту 6.3., пунктів 5.2., 5.3. Інструкції № 230 слідує, що пояснення від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, може бути отримано начальником або особою, яка проводить службове розслідування лише в межах строку проведення службового розслідування, яке закінчується затвердженням висновку службового розслідування.
8.10. Стосовно висновку суду про порушення відповідачем порядку призначення службового розслідування в частині встановлення інших фактів протиправної діяльності працівників вибухотехнічної служби НП України та інших причетних осіб, скаржник також посилається на їх помилковість, оскільки метою проведення службового розслідування була повна, всебічна та об`єктивна перевірка відомостей, викладених у листі ГП України від 24.11.2017 № 07/1/2-19336-17, у тому числі встановлення інших працівників НП України, причетних до вчинення дисциплінарного проступку, а також встановлення самих фактів порушення службової дисципліни, відповідно до пунктів 2.5 та 2.6. Інструкції № 230.
8.11. Скаржник наполягає на тому, що позивач в порушення абзацу 5 частини першої статті 28 Закону № 3855-XII, пунктів 116, 696, 697 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 № 939 (далі - Порядок № 939) та доручення НП України від 18.04.2016 № 4205/01/13-2016 "Про забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці працівниками поліції у зв`язку з їх виїздом до іноземної держави" дотепер не повідомив у письмовій формі Управління режиму та технічного захисту інформації НП України про три виїзди до іноземних держав (з 06.04.2016 до 16.04.2016, з 01.06.2016 до 02.06.2016, з 24.10.2016 до 27.10.2016), чим вчинив триваюче порушення службової дисципліни. Скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що наявність факту притягнення особи до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 № 824/227/17-а.
8.12. Стосовно задоволення судами попередніх інстанцій позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність НП України щодо невчинення належних дій з метою розгляду у терміни, передбачені законодавством, рапортів ОСОБА_1 від 02.02.2018, скаржник зауважує, що відповідно до підпункту 24 пункту 14 розділу ІІ Інструкції № 414 документи, у яких не зазначено строк виконання (відповідно до строків, визначених у додатку 14 або такий строк не визначено нормативно-правовими актами) повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту їх реєстрації в органі поліції, до якого такий документ надійшов. А відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) працівники органів внутрішніх справ мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності, отже висновки суду першої інстанції про те, що розгляд рапорту поліцейського врегульовано положеннями Законом № 393/96-ВР є помилковими.
8.13. На думку скаржника, висновки судів попередніх інстанцій про те, що один примірник рапорту позивача розглянуто неуповноваженою на те посадовою особою, з порушенням терміну, встановленого законодавством, а інший не розглянуто є помилковими, оскільки відповідь на обидва рапорти ОСОБА_1 була надана уповноваженою особою - головним оперуповноваженим-інспектором ДВБ Поліщуком В.М., який був членом комісії з проведення службового розслідування, у встановлений 30 денний строк. У наданій відповіді позивачу роз`яснено, що висновок службового розслідування разом з матеріалами службового розслідування направлено до ГП України та приєднано до матеріалів кримінального провадження №42017000000001981.
9. 22 листопада 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28.12.2020 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позиція інших учасників справи
12. 24.01.2020 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 без змін.
12.1. Зокрема, позивач наполягає на тому, що Конституцію України та Закони України не порушував. Будь-які дані про порушення ним присяги працівника поліції відсутні. Ані в наказі, ані у висновку службового розслідування не вказано, які саме обов`язки начальника порушив позивач.
12.2. Указує на те, що висновок відповідача про примусовий збір коштів позивачем з підлеглих працівників спростовано свідками відповідача під час допиту у судовому засіданні у суді першої інстанції.
12.3. Також, позивач наполягає на тому, що не приймав жодних рішень про закупівлю картриджів, потреби не визначав, а надав лише пропозицію про потребу у придбанні таких.
12.4. На переконання позивача, норми щодо присяги працівника поліції, затвердженої статтею 64 Закону № 580-VIII, пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII та частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту, порушення яких ставиться у вину позивачу, є загальними та декларативними, а отже не можуть слугувати підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, особливо для звільнення.