Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 568/833/20
провадження № 51-5397км20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Подоляка М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020185210000018, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 21 серпня
2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 21 липня 2020 року близько 07:15, перебуваючи на пасовищі поблизу господарства на АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту завдав ОСОБА_1 по одному удару дерев`яною палицею в область спини та верхній третині правої ноги, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень у виді садна, підшкірної гематоми та забою.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 16 жовтня 2020 року відповідно до ч. 4
ст. 399 КПК відмовив потерпілому ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 1 ст. 394 цього Кодексу.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що місцевим судом було порушено його право, як потерпілого на участь у судовому розгляді, оскільки його не було повідомлено про дату слухання вказаного кримінального провадження. Стверджує, що на досудовому слідстві згоди на розгляд обвинувального акта щодо ОСОБА_2 у спрощеному провадженні він не давав, а заява щодо надання такої згоди, яка є в матеріалах провадження, - сфабрикована. Крім того, вказує, що в апеляційній інстанції ним вирок був оскаржений з приводу його неповідомлення про дату, час і місце розгляду справи як потерпілого, а не з приводу розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, як про це зазначено в ухвалі апеляційного суду.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Подоляк М.С. вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Так, вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2020 року щодо ОСОБА_2, відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК, не може бути оскаржений у касаційному порядку, оскільки не переглядався в апеляційному порядку. У зв`язку з цим у цій частині касаційна скарга не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Разом із тим, відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК, ухвала апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин. Отже, законодавець визначив саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду судового рішення.