Постанова
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 513/667/19
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/813/1645/20
Провадження № 51 - 4697 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Костюка О.С.,
представника цивільного відповідача
АТ "ПРОСТО-страхування" адвоката Буді К.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160000000067 від 31 січня
2019 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руськоіванівка Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 30 березня 2018 року за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців,
за ст. 286 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (далі - АТ "ПРОСТО-страхування") - адвоката Синюка С.Л. на вирок Саратського районного суду Одеської області від
30 квітня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Саратського районного суду Одеської області від 30 квітня 2020 року
ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 3 КК України до покарання виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк
3 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 30 березня 2018 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 31 січня
2019 року, а додаткового - з моменту відбуття основного покарання.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 : на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 700 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 4 173 гривень процесуальних витрат кожному; на користь потерпілої ОСОБА_4 300 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь потерпілого ОСОБА_5 300 000 на відшкодування моральної шкоди; на користь потерпілого ОСОБА_6 150 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь держави 9 108 гривень 42 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Ухвалено стягнути з АТ "ПРОСТО-страхування": на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 194 955 гривень кожному на відшкодування матеріальної шкоди; на користь потерпілої ОСОБА_4 54 674 гривні 46 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 2 733 гривні моральної шкоди; на користь потерпілого
ОСОБА_5 5 567 гривень 13 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 278 гривень 36 копійок моральної шкоди; на користь потерпілого ОСОБА_6 10 585 гривень 88 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 529 гривень 25 копійок моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 31 січня
2019 року о 14 годині 20 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно несправним легковим автомобілем марки "BMW 520" реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі Одеса-Рені зі сторони м. Одеса в напрямку м. Рені зі швидкістю 148 км/год на 92 км + 800 м зазначеної автодороги біля с. Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області порушив вимоги пунктів 2.3.а), 2.9.а), 10.1., 12.6.г), 31.1, 31.4, 31.4.5, 34.1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, погодні та дорожні умови, свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження та стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням, втратив контроль та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з маршрутним таксі марки "WOLKSWAGEN LT-35" реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням
ОСОБА_6 , який рухався в зустрічному напрямку зі сторони м. Рені в напрямку м. Одеса.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир легкового автомобіля марки "BMW 520" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7, водій маршрутного таксі марки "WOLKSWAGEN LT-35" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 та пасажири зазначеного маршрутного таксі ОСОБА_8, ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, пасажир маршрутного таксі ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, пасажири маршрутного таксі ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула на місці, та ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в реанімаційному відділенні КЗ Саратської ЦЛР.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу представника цивільного відповідача АТ "ПРОСТО-страхування" - адвоката Синюка С.Л. та потерпілого ОСОБА_6 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат Синюк С.Л. в інтересах цивільного відповідача АТ "ПРОСТО-страхування", посилаючись на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог процесуального закону та неправильне застосування матеріального закону при вирішенні цивільного позову, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 в частині задоволення позовних вимог до АТ "ПРОСТО-страхування" та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. Зазначає, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки "BMW 520" реєстраційний номер НОМЕР_1 без законних на те підстав, оскільки він не отримував та не мав при собі посвідчення водія, тобто експлуатація зазначеного транспортного засобу здійснювалась неправомірно, а тому вважає, що цивільно-правова відповідальність за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/3494000 від
18 липня 2018 року, укладеним між АТ "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_11, який передбачає особливі умови використання (експлуатації) транспортного засобу, у тому числі недопущення до керування осіб з водійським стажем менше 3-х років, не настала. Вважає, що цивільно-правова відповідальність саме ОСОБА_1 не була застрахована і у страховика не виникло обов`язку щодо виплати страхового відшкодування. Звертає увагу на те, що автомобіль марки "BMW 520" реєстраційний номер НОМЕР_1 не є транспортним засобом в розумінні ст. 1 п. 1.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки за даними Державного підприємства "REGITRA", що веде реєстр транспортних засобів Литовської Республіки, його реєстрація призупинена та участь у загальному русі заборонена. Указує на неправильне стягнення з АТ "ПРОСТО-страхування" на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 389 911 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, у тому числі 286 531 гривню витрат на лікування ОСОБА_3, що не підтверджено належними доказами та відповідно до п. 4 зазначеного договору страхування № АМ/3494000 ліміт за шкоду, завдану життю потерпілого, встановлено 200 000 гривень. Зазначає, що судом неправильно стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_2 серед матеріальної шкоди 121 380 гривень витрат на поховання та на користь потерпілої ОСОБА_4 54 674 гривні 46 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрат на поховання, оскільки максимальна сума на поховання відповідно до вимог закону складала 50 076 гривень. Крім того, вважає, що на користь потерпілого ОСОБА_2 серед витрат на поховання неправильно стягнуто 12 920 гривень за поминальний обід, оскільки зазначена сума не відноситься до витрат на поховання. Вважає, що моральну шкоду на користь потерпілої ОСОБА_4 стягнуто безпідставно. Указує на те, що суд першої інстанції не врахував всі зазначені обставини при вирішенні цивільного позову, а суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув зазначених порушень і доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача в цій частині в порушення вимог ст. 419 КПК України залишив поза увагою.
Заперечень на касаційну скаргу представника цивільного відповідача Синюка С.Л. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Представник цивільного відповідача АТ "ПРОСТО-страхування" - адвокат Будя К.С. вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу представника цивільного відповідача Синюка С.Л. частково обґрунтованою, просив судові рішення щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 286 ч. 3 КК України, а також призначене покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального законодавства при вирішенні цивільного позову є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 127 ч. 2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
У мотивувальній частині вироку серед іншого зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду (ст. 374 ч. 3 КПК України). При цьому, виходячи із законодавчих приписів, у своєму рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування матеріальної шкоди.