ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 462/7163/19
провадження № 51-4851км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Сидорук О. О. на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 07 квітня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 липня 2020 року, постановлені у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140060002791, за обвинуваченням,
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горький Російської Федерації, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2, раніше судимого за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин, 08 вересня 2019 року приблизно о 19:40, перебуваючи в ТРЦ "Victoria Gardens", на вул. Кульпарківська, 226-А, у м. Львові, а саме в приміщенні магазину "CROPP", діючи повторно, таємно, шляхом вільного доступу взяв з прилавку гаманець чорного кольору вартістю 374,17 грн, який у приміщенні торгового залу помістив у внутрішню кишеню своєї куртки та, не оплативши його вартості, вийшов за межі магазину. Однак, свого злочинного умислу направленого на таємне викрадення чужого майна до кінця не довів, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений та затриманий працівниками магазину "CROPP".
Львівський апеляційний суд ухвалою від 02 липня 2020 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін, а апеляційну скаргу захисника Сидорук О. О. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі захисник Сидорук О. О., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо її підзахисного і закрити кримінальне провадження.
Суть доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, зводиться до її вказівок на те, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 є незаконними і необґрунтованими, а матеріали кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Зокрема, на думку захисника, місцевий суд безпідставно визнав показання свідка ОСОБА_2 допустимим доказом, не врахувавши положення ст. 97 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), які регламентують допустимість такого доказу, як показання з чужих слів, і не проаналізував показання цього свідка на предмет їх узгодженості з відомостями, що містяться в протоколі огляду місця події від 08 вересня 2019 року щодо вилучення в засудженого гаманця.
Крім того, захисник вважає, що речовий доказ (гаманець) є недопустимим доказом, оскільки всупереч ч. 2 ст. 100 КПК його передано на зберігання свідку, а не стороні кримінального провадження, артикул цього гаманця, зазначений у розписці свідка, не відповідає артикулу зазначеному у довідці про вартість товару. Більше того відповідно до протоколу огляду місця події від 08 вересня 2019 року вилучений гаманець був запакований, тоді як свідок цей предмет до суду надав без упакування, без бірки та без зазначення ціни. Також вказує, що речовий доказ не відкривався стороні захисту, оскільки під час ознайомлення зі справою не містився в матеріалах кримінального провадження.
Також безпідставно судом не було визнано недопустимим доказом протокол огляду місця події від 08 вересня 2019 року, оскільки протокол фактично замінив собою протокол затримання особи і був складений з порушенням, яке полягало у тому, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його права на захист при проведенні згаданої слідчої дії. Зазначене також призвело до того, що гаманець був вилучений з порушенням встановленого ст. 168 КПК порядку вилучення майна.
Сумнівним доказом, на думку захисника, є відеозапис з камер відеоспостереження з магазину, оскільки він не містить безперервного запису з моменту, як її підзахисний поклав гаманець до кишені, і до моменту виходу його з магазину.
Крім того, безпідставно не визнано судом недопустимим доказом і протокол слідчого експерименту від 12 листопада 2019 року, оскільки його отримано, на думку ОСОБА_3, з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, яке полягало в тому, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його права відмовитися від надання показань та не відповідати на запитання.
Також, захисник вказує, що судом першої інстанції не було забезпечено ефективного правового захисту ОСОБА_1 і при розгляді клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Як стверджує ОСОБА_3, апеляційний суд не зважив на вказані порушення, допущені місцевим судом, безпідставно погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, і, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, не перевірив наведених у ній доводів, не навів переконливих мотивів, виходячи з яких, визнав їх необґрунтованими, а тому рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, частково підтримав касаційну скаргу захисника, просив ухвалу апеляційного суду скасувати через її невідповідність вимогам ст. 419 КПК.
Засуджений ОСОБА_1, його захисник Сидорук О. О., а також генеральний директор ДП "ЛПП Україна" АТ "ЛПП" ОСОБА_4 і представник зазначеного підприємства ОСОБА_5 подали до Верховного Суду заяви в яких просили касаційний розгляд провести за їх відсутності.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.