Постанова
Іменем України
19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 490/4863/19
провадження № 61-15690св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - садово-виноградарське товариство "Зоря",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Шаманської Н. О., Тищук Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - садово-виноградарське товариство "Зоря" (далі - СВТ "Зоря"), про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що вона з серпня 2017 року є членом СВТ "Зоря" та має право користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 орієнтовною площею 615 кв. м у цьому товаристві.
Рішенням Миколаївської міської радивід 18 жовтня 2018 року № 42/76 їй було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки АДРЕСА_1 орієнтовною площею 615 кв. м із земель комунальної власності, з метою передачі у власність для ведення садівництва в СВТ "Зоря".
Рішенням Миколаївської міської ради від 17 січня 2017 року № 14/12 ОСОБА_2 також було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо надання у власність вказаної земельної ділянки із земель комунальної власності, з метою передачі у власність для ведення садівництва в СВТ "Зоря".
Разом з тим, згідно з протоколом загальних зборів членів СВТ "Зоря" від 14 травня 2016 року № 27 ОСОБА_2 було відмовлено у прийнятті в члени до СВТ "Зоря".
Під час виготовлення необхідних документів для подальшого надання їй у власність зазначеної земельної ділянки, їй стало відомо про прийняття Миколаївською міською радою рішення від 09 квітня 2019 року № 51/108, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність та надано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку для ведення садівництва у складі СВТ "Зоря".
Вважала, що зазначене рішення Миколаївської міської ради прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки ОСОБА_2 не мав права на отримання у власність земельної ділянки, так як ця ділянка не перебуває у його користуванні, а використовується нею. Разом з тим, рішення Миколаївської міської ради позбавляє її, як законного землекористувача, права користуватись цією земельною ділянкою, а також можливості виготовити технічну документацію з метою передачі у її власність для ведення садівництва у СВТ "Зоря".
На підставі вказаного ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28 серпня 2019 року просила суд: визнати незаконним і скасувати рішення Миколаївської міської ради від 09 квітня 2019 року № 51/108, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку АДРЕСА_1 загальною площею 619 кв. м для ведення садівництва у складі СВТ "Зоря"; припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2020 року у складі судді Коваленка І. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним і скасовано рішення Миколаївської міської ради від 09 квітня 2029 № 51/08 "Про передачу у власність земельної ділянки громадянину по Інгульському району", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер: 4810136900:03:070:0008) і надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку АДРЕСА_1 загальною площею 619 кв. м для ведення садівництва у складі СВТ "Зоря".
Припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1, кадастровий номер: 4810136900:03:070:0008, площею 615 кв. м в СВТ "Зоря" та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.
Стягнуто з Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 на момент передачі спірної земельної ділянки у власність не був та не є членом СВТ Зоря", у той час як позивач є членом цього товариства та спірна земельна ділянка перебуває у її фактичному користуванні, тому оскаржуване рішення міської ради прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки порушує право ОСОБА_1 на оформлення права власності на спірну земельну ділянку, внаслідок чого це рішення не можна вважати законним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 305,20 грн.
Скасовано заходи забезпечення позову, визначені ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 звернувся до міської ради із заявою про передачу йому у власність спірної земельної ділянки у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України, тобто він набув право власності на спірну земельну ділянку у порядку та на підставах, визначених законом. Разом з тим, під час розгляду справи судом не встановлено наявності у позивача правовстановлюючих документів, які б підтверджували її право користування спірною земельною ділянкою. Таким чином, ОСОБА_1 не довела наявності у неї майнових прав на спірну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, тобто не встановлено порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу позивача, на захист якого подано позов. З урахуванням вказаного підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 753/2122/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанцій не врахував, що вона відповідно до довідки СВТ "Зоря" від 30 серпня 2017 року № 17 є членом цього товариства та має право користування спірною земельною ділянкою АДРЕСА_1, разом з тим, рішенням товариства було відмовлено у прийнятті в члени СВТ "Зоря" ОСОБА_2, тому суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтовано рішення про задоволення її позову.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 .
З серпня 2006 року по 26 серпня 2010 року ОСОБА_3 була членом СВТ "Зоря", у її користуванні перебувала земельна ділянку АДРЕСА_1 площею 0,0619 га, на якій розташований судовий будинок розміром 3,5 м х 5,1 м, загальною площею 47,20 кв. м, і господарські споруди.
Вказана земельна ділянка і садовий будинок приватизовані не були.
Після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_4 19 червня 2011 року був прийнятий в члени СВТ "Зоря", та йому як спадкоємцю було передано у користування спірну земельну ділянку. Він сплачував членські внески, проводив ремонт будинку, однак, право власності на садовий будинок не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, спадкоємцем якого відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом є його батько ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 звертався до голови СВТ "Зоря" із заявою про переоформлення на його ім`я земельної ділянки, якою користувався його син.
Рішенням загальних зборів СВТ "Зоря" від 19 вересня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті в члени цього товариства, вказану земельну ділянку взято на баланс товариства з подальшою передачею в оренду бабусі померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 18 квітня 2016 року визнано протиправним і скасоване рішення загальних зборів СВТ "Зоря" від 19 вересня 2015 року в частині відмови у передачі ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_1, а також в частині передачі вказаної земельної ділянки на баланс СВТ "Зоря" з подальшою передачею її в оренду ОСОБА_5 .
Рішенням загальних зборів членів СВТ "Зоря" від 14 травня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено в прийнятті в члени цього товариства.
13 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївської міської ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки АДРЕСА_1 орієнтовною площею 615 кв. м із земель комунальної власності для ведення садівництва в СВТ "Зоря".
Рішенням Миколаївської міської ради № 14/12 від 17 січня 2017 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки АДРЕСА_1, орієнтовною площею 619 кв. м, із земель комунальної власності, з віднесенням їх до земель сільськогосподарського призначення для ведення садівництва в СВТ "Зоря".
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2018 року за ОСОБА_2 визнано право власності на будівельні матеріали, з яких побудований садовий будинок, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Рішенням Миколаївської міської ради від 09 квітня 2019 року № 51/108 "Про передачу у власність земельної ділянки громадянину по Інгульському району" затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність та надано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку для ведення садівництва у складі СВТ "Зоря".
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 03 липня 2019 року, земельна ділянка АДРЕСА_1, площею 0,0619 га, кадастровий номер: 4810136900:03:070:0008, належить на праві власності ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.