Постанова
Іменем України
19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 754/15344/18
провадження № 61-12804св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
представник позивача - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Десята київська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду від 11 червня 2020 року у складі судді Саламон О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Десята київська державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що в жовтні 2018 року вона дізналась про те, що 24 березня 2017 року між нею та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір дарування, згідно з яким вона подарувала вказаним особам по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .
Вказувала, що, укладаючи договір дарування щодо відчуження її квартири, вона помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки згідно з домовленістю з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вони повинні були доглядати за нею. Вчинений нею правочин не відповідає її інтересам, і якщо б вона розуміла, що укладає договір дарування без зобов`язань щодо її утримання, то такий договір не був би укладений.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_4 і ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом десятої Київської державної нотаріальної контори Давидовою Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 4-300; повернути сторони цього договору у первісний стан, який існував до порушення прав, та визнати за нею право власності на вказану квартиру.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 як правонаступника позивача ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду від 11 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з урахуванням змісту статей 203, 717 ЦК України особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним згідно зі статтею 229 ЦК України повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати у спірній квартирі після укладення договору дарування.
Разом з тим, позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надала суду належних і допустимих доказів того, що вона не мала наміру укласти оскаржуваний договір дарування та що помилилася з приводу природи договору дарування і не розуміла зміст прав і обов`язків, які у неї виникнуть на підставі таких правочинів. Крім того, спірна квартира на час укладення оспорюваного правочину не була єдиним житлом позивача.
На підставі вказаного та з урахуванням презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України, підстав для визнання оспорюваного договору недійсним немає, оскільки ОСОБА_1 розуміла значення своїх дій та спрямувала волевиявлення саме на вчинення договору дарування квартири своїм рідним сестрам.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанцій не врахував, що судом першої інстанції не враховано того, що договір дарування квартири, яка є предметом спору, укладено поза волею позивача, оскільки остання не мала наміру позбавлятись свого єдиного житла до своєї смерті.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховим М.С. відкрито спадкову справу №64472206. Спадкоємицею, що прийняла спадщину після померлої, є її дочка ОСОБА_2, що є правонаступником у даній справі та найближчим родичем позивача.
Зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були найближчими особами для ОСОБА_1, що, на думку апелянта, додатково підтверджує той факт, що останні ввели в оману ОСОБА_1 щодо правової природи договору дарування.
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 березня 2017 року між ОСОБА_1, з однією сторони, і ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з іншої сторони, було укладено договір дарування, посвідчений державним нотаріусом десятої Київської державної нотаріальної контори Давидовою Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 4-300, за умовами якого ОСОБА_1 безоплатно передала у власність ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.