1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 825/1641/17

адміністративне провадження № К/9901/44687/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,



розглянув у порядку письмового провадження справу №825/1641/17 за адміністративним позовом приватного підприємства "Промінь К" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 (суддя Житняк Л.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Літвіна Н.М., Федотов І.В.),



ВСТАНОВИВ:



Приватне підприємство "Промінь К", (далі також ПП "Промінь К", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, (далі - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2017 №00003161400.



Позовні вимоги мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно, оскільки ґрунтується на припущеннях контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам.



Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018, позов задоволено.



Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.



Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2018 касаційну скаргу прийнято до розгляду та відкрито касаційне провадження.



Ухвалою суду від 18.01.2021 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 19.01.2021.



В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів.



Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду.



Переглядаючи постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлення від 28.08.2017 № 1642 та відповідно до наказу керівника ГУ ДФС від 22.08.2017 №1262 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Промінь К" щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 по взаємовідносинам з ТОВ "Крайт Сервіс" та ТОВ "Транс експерт".

За результатами перевірки складено акт від 08.09.2017 № 500/14/38049090 (а. с. 10-28), згідно висновків якого, позивачем порушено пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по декларації 0121 у сумі 408333,30грн. за червень 2016 року.

До висновку про завищення ПП "Промінь К" суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду відповідач дійшов у зв`язку з тим, що в період з 01.06.2016 по 30.06.2016 ПП "Промінь К" мало взаємовідносини з ТОВ "Крайт Сервіс" на загальну суму та ТОВ "Транс Експерт".

В акті перевірки, відповідач вказав про відсутність у ТОВ "Крайт Сервіс", ТОВ "Транс Експерт" матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення постачання селітри аміачної. Відповідач дійшов висновку, що згідно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних виявлено невідповідність придбаного товару з реалізованим по ланцюгу постачання від контрагентів - постачальників до ТОВ "Крайт Сервіс", ТОВ "Транс Експерт" та, в подальшому, до ПП "Промінь К", в результаті чого позивачем завищено податковий кредит протягом червня 2016 року щодо придбання у вказаних контрагентів товару.

В ході проведення аналізу наданих первинних документів, відповідачем було встановлено, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні не містять інформації яка дала змогу ідентифікувати осіб, які підписали вищевказані первинні документи, а саме: посади та прізвища посадових осіб.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2017 №00003161400, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 408333,30грн. (а.с.39).

Вважаючи прийняте податковим органом рішення протиправним, ПП "Промінь К" звернулося з адміністративним позовом до суду про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обгрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. Також судами зауважено, що податкова інформація не є носієм доказовості про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Крім того, судами встановлено порушення процедури прийняття спірного рішення.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.



Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.



В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, висновки відповідача щодо визначення позивачеві податкових зобов`язань ґрунтуються на відсутності реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ "Крайт Сервіс"" та ТОВ "Транс Експерт".

Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечувався факт надання позивачем під час перевірки відповідних бухгалтерських документів по взаємовідносинам з даними контрагентами, а саме: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, відомостей про вантаж, платіжних доручень та актів списання. Також, варто зазначити, що під час перевірки ПП "Промінь К" не надано податковому органу оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку, однак, такі було надано суду першої інстанції.


................
Перейти до повного тексту