ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 520/1559/2020
адміністративне провадження № К/9901/28257/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-допвідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Шевцової Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військового інституту танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року (суддя Мороко А.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (суддя-доповідач Катунов В.В., судді Бершов Г.Є., Ральченко І.М.),
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2020 року Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (далі - Військовий інститут) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат у розмірі 53068 грн 73 коп, пов`язаних з його утриманням під час навчання.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв?язку з пропуском строку звернення до суду і не наведенням обґрунтування поважності причин його пропуску.
У касаційній скарзі Військовий інститут, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з?ясування обставин справи, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження.
Скаргу аргументує тим, що цей спір пов?язаний з відшкодуванням витрат за навчання та утримання в навчальному закладі, а не самим проходженням чи звільненням з військової служби, як помилково зазначили суди попередніх інстанцій. Отже, строк звернення до суду у цій категорії справ, за доводами позивача, є загальним і становить шість місяців (частина друга статті 122 КАС України), але у будь-якому випадку не менше трьох місяців, який передбачений для звернення до суду суб`єкта владних повноважень. Крім того, стверджує, що не відшкодування відповідачем коштів у добровільному порядку є триваючою бездіяльністю, тому суд не мав підстав для висновку про пропуск строку давності.
Відповідачем не подано відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Матеріали справи свідчать про те, що цей спір виник у зв?язку із розірванням 17 грудня 2019 року контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України з курсантом Військового інституту ОСОБА_1 через відмову останнього від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення військового навчального закладу, а предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його навчанням і утриманням у вказаному вищому військовому навчальному закладі за період з 26 липня 2018 року по 17 грудня 2019 року.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, спори про відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби. У цьому судовому рішенні також зауважено, що в рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.