ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2021 року
м.Київ
справа №320/5201/19
провадження №К/9901/17323/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 (суддя Лиска І.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 (головуючий суддя Оксененко О.М., судді Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)
у справі № 320/5201/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 4 рішення Міністерства оборони України від 21.06.2019 № 82, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому 11.04.2019 інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначите та виплатити йому як військовослужбовцю за контрактом одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому 11.04.2019 інвалідності III групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 11.04.2019, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XIII) та Порядку призначення виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби з військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975), з урахуванням проведених виплат.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2020, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, позов ОСОБА_1 задоволено.
3. Міністерство оборони України з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №320/5201/19 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у військових частинах польова пошта В0259, В4673 та Генеральному штабі Збройних Сих України.
5. У період з 18.06.2014 по 31.08.2014 відповідно до довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції від 21.11.2016 №6448 та з 04.01.2015 по 24.02.2015 відповідно до довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції від 18.03.2015 №6590, позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей.
6. Під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщині позивач отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку акубаротравму та інші травми, що підтверджується довідкою військової частини А2331 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.09.2014 за №4683.
7. 25.11.2014 Виноградівською МСЕК Закарпатської області позивачу встановлено 10% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що сталося 12.08.2014, що підтверджується довідкою МСЕК серія 10 ААА №018509 від 25.11.2014 без встановлення групи інвалідності.
8. У зв`язку з цим позивачу виплачено допомогу у зв`язку з встановленням 10% втрати працездатності в розмірі 8526 грн.
9. У подальшому, 11.04.2019 Київською обласною МСЕК за результатами первинного огляду позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ №1054676 від 11.04.2019.
10. З огляду на вказане, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в сумі 463250 грн.
11. Розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом засідання вказаної комісії за від 21.06.2019 № 82, про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.
12. Вказане рішення обґрунтоване тим, що 25.11.2014 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 10% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, а 11.04.2019 під час огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю третьої групи, тому з огляду на абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XIII та п. 8 Порядку № 975, комісія дійшла висновку, що позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, а тому в призначенні йому одноразової грошової допомоги слід відмовити.
13. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, а її виплата має проводитися з урахуванням раніше виплаченої суми.
15. Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що обмеження передбачене п. 8 Порядку № 975 та абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону 2011-XII щодо позивача не застосовується.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У касаційній скарзі відповідач зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій та, з посиланням на практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у справах №806/2187/18, №2340/4394/18, №240/5765/18, №806/714/18, вважає, що у позивача немає права на отримання одноразової грошової допомоги понад дворічний строк, встановлений законом.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
18. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією та законами України.
19. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
20. Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
21. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
22. За приписами ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.
23. Так, право на виплату одноразової грошової допомоги передбачено Законом №2011-ХІІ, який було доповнено ст.ст. 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.
24. Відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII у редакції, що діяла з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.