ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 310/8663/18 (ЗП/280/226/18)
провадження № К/9901/21190/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 (головуючий суддя Прокопчук Т.С., судді Круговий О.О., Шлай А.В.)
у справі № 310/8663/18 (ЗП/280/226/18)
за позовом ОСОБА_1
до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Бердянське ОУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до його педагогічного стажу періоду роботи на посаді завуча СПТУ-39 та періоду служби в армії, а також дії щодо не призначення йому грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію; зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 позов задоволено.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 скасовано і прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірними дії Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до педагогічного стажу період роботи в СПТУ - 39 з 02.09.1986 по 31.08.1989. В іншій частині позову відмовлено.
4. ОСОБА_1 з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі № 310/8663/18 (ЗП/280/226/18).
5. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Бердянського ОУ ПФУ в Запорізькій області з заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій згідно приписів п.7-1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону.
7. Виходячи з загального стажу роботи ОСОБА_1 - 42 роки 5 місяців 23 дні, з яких 31 рік 4 місяці 4 дні педагогічного стажу, що дає право на призначення пенсії за приписами п. "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення", Бердянським ОУ ПФУ в Запорізькій області починаючи з 02.05.2018 призначено позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", проте у виплаті грошової допомоги за п.7-1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону відмовлено, виходячи з недостатньої кількості педагогічного стажу.
8. 06.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Бердянського ОУ ПФУ в Запорізькій області з заявою щодо роз`яснення причин незарахування йому до педагогічного стажу періоду роботи на посаді завуча в СПТУ-39 з 02.09.1986 по 31.08.1989 та періоду проходження військової служби з 19.10.1980 по 17.09.1982.
9. Листом від 20.07.2018 №293/Г-4 відповідачем повідомлено позивачу про неможливість зарахування йому до педагогічного стажу періоду роботи з 02.09.1986 по 31.08.1989, оскільки не чинним на той час Переліком закладів, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397, ні аналогічним Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, не передбачено посади завуча. Також в листі відповідач зазначає про неможливість зарахування до педагогічного стажу позивача періоду проходження військової служби з 19.10.1980 по 17.09.1982, оскільки це не передбачено законодавством.
10. Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування до його стажу вищезазначених періодів, та відмовою у виплаті грошової допомоги за п.7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернувся до суду з вимогами щодо визнання їх протиправними та вимогами щодо визначення відповідачу зобов`язання виплатити на його користь зазначену грошову допомогу.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивач під час роботи на посаді завуча в СПТУ-39 мав педагогічне навантаження викладача хімії: 1986-1987 навчальний рік - 320 год.; 1987-1988 навчальний рік - 327 год.; 1988-1989 навчальний рік - 340 год., що підтверджується довідкою ДНЗ "Бердянський машинобудівельний професійний ліцей" від 21.06.2018 за №55, який є правонаступником СПТУ-39, тому позивач відноситься до педагогічних працівників і має педагогічний стаж за період з 02.09.1986 по 31.08.1989. Також суд першої інстанції зробив висновок про те, що час проходження позивачем військової служби має бути зарахований до спеціального педагогічного стажу.
12. За висновком суду першої інстанції на день досягнення позивачем пенсійного віку (60 років) стаж його роботи за спеціальністю на посадах працівника освіти становив 36 років 3 місяці 4 дні.
13. Стосовно позовної вимоги про призначення і виплати грошової допомоги, Запорізький окружний адміністративний суд виходив з того, що ОСОБА_1 відповідно до вимог п.7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
14. Суд апеляційної інстанції наголосив про протиправність дій відповідача та наявність підстав для зобов`язання його зарахувати позивачу до складу педагогічного стажу період роботи в СПТУ-39 з 02.09.1986 по 31.08.1989.
Обов`язковою умовою зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на військову службу.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується проходження ним служби в Радянській Армії в період з 19.10.1980 по 17.09.1982, а також обставина, що на момент призову позивач не працював на посаді, що відноситься до переліку посад, визначених постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 та дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти за п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними дій відповідача та визначення йому зобов`язання здійснити позивачу зарахування до складу його педагогічного стажу періоду проходження військової служби суперечить чинному законодавству.
15. Третій апеляційний адміністративний суд визначив, що педагогічний стаж позивича у підсумку складає 34 роки 4 місяці 4 дні, що не є достатнім для виплати позивачу грошової допомоги за п. 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Докази ж звернення позивача до відповідача з вимогами щодо включення до складу його педагогічного стажу інших періодів, ніж заявлені ним в цьому позові, позивачем не надано.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
16. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і п. 7-1, розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправомірного обмеження в реалізації позивачем конституційного права на пенсійне забезпечення і на грошову допомогу працівникам освіти при призначені пенсії за віком.
17. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 у справі №738/1246/15-а, від 06.02.2019 у справі №577/2537/17, а також Львівського апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 21.06.2018 у справі №346/4256/17.
18. На думку позивача, суд апеляційної інстанції також помилково послався на приписи другого речення ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині права на зарахування періоду строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки у даній справі спір стосується пенсії за вислугу років (ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення), оскільки цей вид пенсії не є тотожнім пенсії за віком на пільгових умовах (ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення") і посилання суду, що пенсія за вислугу років є різновидом пенсії за віком на пільгових умовах суперечить положенням законодавства.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та стверджує про те, що час проходження позивачем військової служби не може зараховуватися до спеціального педагогічного стажу, у зв`язку з чим у позивача недостатньо стажу для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7-1, розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".