ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2021 року
м. Київ
справа №808/4149/17
провадження №К/9901/27784/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2018 (головуючий суддя Лазаренко М.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019
(колегія суддів у складі головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів Баранник Н.П., Божко Л.А.)
у справі №808/4149/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідача Міністерства оборони України, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу одноразової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
скасувати пункт 7 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №109 від 13 жовтня 2017 року;
зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у розмірі 217500,00 грн.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019, позов задоволено.
3. У поданій касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР з 04.11.1978 по 18.11.1980; приймав участь у бойових діях (Демократична Республіка Афганістан) з 02.1980 по 18.11.1980, що підтверджується військовим квитком.
5. Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 12.10.2016 позивачеві встановлена третя група інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлена безстроково.
6. Згідно з висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №1276/Ж від 17.05.2016 описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1980 році.
7. Відповідно до витягу з протоколу засідання ЦВЛК Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 3432 від 09.08.2016, поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
8. 12.10.2016 ОСОБА_1 встановлений статус інваліда ІІІ групи, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язку військової службу в країні, де велися бойові дії.
9. 09.11.2016 позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення до Міністерства оборони України його особистих документів для прийняття рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги згідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України № 925 від 25.12.2013 грудня.
10. 13.01.2017 витягом з протоколу №2 засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги Міністерства оборони України документи позивача повернуто на доопрацювання обласному військовому комісаріату з підстав відсутності документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного право порушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
11. Не погоджуючись з вищевказаними діями Міністерства оборони України, позивач звернувся з цим позовом до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що подані позивачем документи належним чином та в достатньому обсязі підтверджують обставини, що стали підставою для звернення позивача за призначенням одноразової грошової допомоги.
13. Окремо суди зазначили, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв свідчить, що в діях позивача були відсутні протиправні діяння на момент отримання поранення (контузії), є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У своїй касаційній скарзі Міноборони України наголошує, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного право порушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зазначене, на переконання відповідача, має наслідком відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги.
15. Окремо заявник касаційної скарги зазначив, що суди розглянули справу без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
17. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
18. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
19. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
20. За приписами пункту 2 частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю II групи інвалідності призначається і виплачується в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності IIІ групи.
21. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.