ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 560/499/19
провадження № К/9901/22817/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Білої Л.М., суддів Гонтарука В.М., Граб Л.С.)
у справі № 560/499/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.07.2018 №104162 про відмову щодо здійснення перерахунку пенсії, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши у стаж роботи судді стаж роботи на посадах державного службовця, та призначити довічне щомісячне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково:
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково два роки роботи у сфері права у відповідності до ч. 2 ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII в редакції Закону № 2509-VIII від 12.07.2018.
4. У поданій касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у грудні 1992 року позивач був обраний Хмельницькою обласною радою суддею Чемеровецького районного суду Хмельницької області.
6. Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 25.09.2008 №598-VI позивач - ОСОБА_1 звільнений з посади судді Чемеровецького районного суду Хмельницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку за станом здоров`я, що перешкоджає виконанню обов`язків.
7. Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ (в редакції чинній на момент звільнення позивача з посади судді) (далі - Закон №2862-ХІІ) з 29.10.2008 позивачу призначена пенсія по інвалідності на умовах, визначених статтею 37 Закону №3723-ХІ, з врахуванням стажу державної служби 26 років 3 місяці 27 днів, до якого зарахований стаж роботи на посаді судді 15 років 9 місяців 21 день.
8. 18.07.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про перерахунок пенсії та призначення довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці.
9. Рішенням від 23.07.2018 №104162 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII не передбачений перерахунок раніше призначених пенсій державним службовцям, та відсутністю права на одержання щомісячного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII у зв`язку з звільненням з посади судді за станом здоров`я.
10. Листом від 01.08.2018 №24629/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про прийняте рішення, вказавши, що у позивача відсутній необхідний стаж на посаді судді, що дає право на відставку.
11. Вважаючи протиправним рішення відповідача від 23.07.2018 №104162 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ (в редакції чинній на дату звільнення позивача у відставку, далі - Закон №2862) та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402), чинним на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії та призначення довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, не передбачене зарахування суддям у відставці до стажу судді стажу державної служби, а відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у зарахуванні до стажу судді стажу державної служби, здійсненні у зв`язку з цим перерахунку його пенсії та призначенні довічного щомісячного грошового утримання.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції зазначив, що ч. 2 ст. 137 Закону № 1402 потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У своїй касаційній скарзі відповідач стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 137 Закону № 1402, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин зазначена норма права не діяла. Наголошує, що позивач не має права на призначення йому довічного грошового утримання.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
16. Позивачем рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржено, а тому в цій частині зазначене судове рішення судом касаційної інстанції не переглядається.
17. Статус суддів на момент звільнення позивача з посади визначав Закон №2862-ХІІ.
18. Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.