ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 20/249-09
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянув у порядку письмового провадження
матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 (головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді Коротун О.М. і Демидова А.М.)
у справі № 20/249-09
за позовом акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - Банк)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Північзахідтрансбуд" (далі - Товариство)
про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про звернення стягнення на предмет іпотеки (квартири) і обґрунтовано неналежним виконанням позичальником фізичною особою - ОСОБА_2 умов договору кредиту від 19.05.2008 № 08-669/30-302 (далі - Договір кредиту), що є підставою для погашення кредиту та сплати процентів за рахунок предмета іпотеки відповідно до умов іпотечного договору, укладеного 20.05.2008 Банком і Товариством.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.02.2010: позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства на користь Банку суму основного боргу та судових витрат шляхом звернення стягнення на квартири, зазначені в цьому рішенні.
ОСОБА_1 , що не брала участі у справі, звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати частково згадане рішення місцевого господарського суду стосовно стягнення з Товариства шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, та закрити провадження в цій частині. На думку скаржника, цим рішенням суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки, зокрема, 18.03.2008 ОСОБА_1 і Товариством було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , вартість якої оплачена скаржником і передана йому за актом приймання-передачі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки при ухваленні рішення місцевого господарського суду питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не порушувалося.
У касаційній скарзі до Верховного Суду ОСОБА_1, зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права без урахування висновку щодо застосування ними права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, просить оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду з даної справи скасувати та зобов`язати Північний апеляційний господарський суд розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 по суті.
Скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 має право на житло, яке охороняється статтею 47 Конституції України, статтею 9 Житлового кодексу України, а рішення господарського суду Київської області порушило її право на житло, отримане в користування правомірно.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Верховий Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судом апеляційної інстанції у постановленні оскаржуваної ухвали з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Банком і Товариством було укладено Договір кредиту, а на забезпечення виконання зобов`язань за цим договором Банком як іпотекодержателем і Товариством як іпотекодавцем укладено 20.05.2008 договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), за умовами якого в іпотеку передано нерухоме майно - 11 квартир у житловому будинку в АДРЕСА_1 .
Згаданим рішенням місцевого господарського суду звернуто стягнення, зокрема, й на Квартиру № АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 в обґрунтування своїх доводів посилалася на наявність рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.02.2011 у справі № 2-474/11, яким визнано дійсною угоду купівлі продажу Квартири АДРЕСА_1 , укладену ОСОБА_1 і Товариством, та визнано право власності ОСОБА_1 на цю квартиру.
Однак постановою апеляційного суду Одеської області від 12.01.2016, залишеною без змін у касаційному порядку, згадане рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області скасовано і прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу Квартири АДРЕСА_1 і визнання права власності на неї. Даною постановою апеляційного суду Одеської області встановлено, що: Банк є іпотекодержателем Квартири АДРЕСА_1; Товариство, яке 07.02.2008 зареєструвало за собою право власності на вказану квартиру, після укладення договору від 18.03.2008, який було визначено сторонами як попередній, мало підстави для укладення Договору іпотеки, оскільки попередній договір як нікчемний не створює будь-яких юридичних наслідків.