Ухвала
14 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 211/5281/16-ц
Провадження № 14-186 цс 20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк", яке змінило найменування на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ "КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 26 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ "КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DN80FI00000203, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 20 274,80 дол. США на строк до 25 листопада 2033 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Цього ж дня, із метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за яким поручитель несе солідарну відповідальність разом із позичальником.
2. На порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідачі зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконували, чим порушили умови кредитного договору, у зв`язку із чим станом на 20 жовтня 2016 року за позичальником рахується заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14 085,03 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 361 844,42 грн, яку позивач просив стягнути солідарно із відповідачів на свою користь.
3. Рішенням Довгинівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року у задоволенні позову АТ "КБ "ПриватБанк" відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки у червні 2011 року банк змінив строк виконання основного зобов`язання, то саме з цього часу у нього виникло право на позов, однак банк звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 у листопаді 2016 року, тобто поза межами позовної давності, передбаченої пунктом 4.5 кредитного договору (щодо збільшення позовної давності до 5 років), про застосування якої просив відповідач. Після зміни строку виконання зобов`язання (червень 2011 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення.
5. Оскільки у задоволенні позовних вимог АТ "КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із пропуском позовної давності, то у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2 суд відмовив у зв`язку зі спливом позовної давності за основним зобов`язанням.
6. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року задоволена апеляційна скарга АТ "КБ "ПриватБанк". Рішення Довгинівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволений. Стягнута солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 26 листопада 2007 року № DN80FI00000203 станом на 10 жовтня 2016 року у розмірі 14 084,03 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 361 844,42 грн. Вирішене питання про розподіл судових витрат.
7. Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що оскільки позичальник останній платіж за кредитом здійснив у грудні 2013 року, то позовна давність перервалася, тому висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду з указаним позовом є помилковим. Оскільки терміном повернення кредиту встановлено 25 жовтня 2033 року, то порука є чинною протягом 5 років з цієї дати і кредитор вправі заявити свої вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом до поручителя в межах цього строку, який є присічним. Оскільки позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів в обумовленому позивачем розмірі.
8. У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року та залишити в силі рішення Довгинівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що позичальник вимогу банку про дострокове повернення кредиту отримав у липні 2011 року, тому позовну давність слід відраховувати саме з цієї дати, а отже, звернувшись до суду з позовом 23 листопада 2016 року, банк пропустив позовну давність. Посилання позивача на сплату 20 грудня 2013 року 200 дол. США процентів не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, позивачем не доведено і надання суми кредиту, на умовах і розмірі, обумовлених у позові, оскільки доданий позивачем меморіальний ордер № 01 не містить жодної відмітки про проведення господарської операції, не підписаний та не завірений особами банку, а відповідних документів первинної бухгалтерської документації позивач не надав. Крім того, суд не застосував правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Однак суд апеляційної інстанції стягнув нараховані проценти до 2016 року та не застосував позовну давність щодо кожного періодичного платежу окремо.
10. Крім того, порука ОСОБА_2 на момент звернення позивача до суду вже була припинена, оскільки позивач не пред`явив позову до поручителя у шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов`язання, а суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 559 ЦК України, стягнувши з поручителя заборгованість солідарно з боржником.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2020 року, серед іншого, відкрите касаційне провадження у справі, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступити від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16 шляхом його конкретизації.
12. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що Верховний Суд України, зробивши у постанові від 02 листопада 2016 року висновок про зміну строку виконання основного зобов`язання та висновок про те, що позовна давність обчислюється саме з цієї дати, водночас вказав, що "усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення". Проте сплата таких платежів не має значення для визначення строку кредитування.
13. Тому від такого висновку ("усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення") слід відступити шляхом конкретизації та вказівки про те, що сплата платежів після настання строку кредитування не має значення для визначення строку кредитування, проте впливає/може впливати на переривання перебігу позовної давності, оскільки це передбачено статтею 264 ЦК України і пов`язується з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника) або коли визнання боргу здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника.