ПОСТАНОВА
Іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 0306/7567/12
Провадження № 13-73кс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Лобойка Л. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю
секретаря судового засідання Косіциної Н. М.,
прокурора Шевченко О. О.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Волинської області на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 28 березня 2018 року про закриття кримінального провадження щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Хлівчани Сокальського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, котрий обвинувачувався за статтею 375 Кримінальногокодексу України (далі - КК), і
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2015 року ОСОБА_1 засуджено:
- за частиною третьою статті 368 КК (у редакції закону від 07 квітня 2011 року) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з відправленням правосуддя, на строк 3 роки та з позбавленням на підставі статті 54 цього Кодексу 2-го кваліфікаційного класу судді;
за частиною другою статті 375 КК (у редакції закону від 05 квітня 2001 року) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з відправленням правосуддя, на строк 3 роки та з позбавленням на підставі статті 54 КК 2-го кваліфікаційного класу судді.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 2-4 частини першої статті 76 зазначеного Кодексу.
Цим же вироком ОСОБА_1 виправдано за частиною другою статті 3692 КК.
2. ОСОБА_1, обіймаючи посаду судді Червоноградського міського суду Львівської області, маючи статус представника судової влади та службової особи, яка займає відповідальне становище, грубо порушуючи вимоги статей 2, 54 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та присягу судді, впродовж 04-31 травня 2012 року вимагав та одержав хабара і постановив завідомо неправосудне рішення за обставин, детально викладених у вироку.
3. Як установив суд, 28 квітня 2012 року суддя ОСОБА_1 отримав для розгляду справу № 1327/2275/2012 щодо ОСОБА_2 за статтею 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) (порушення правил про валютні операції). Надалі 04 травня 2012 року в приміщенні згаданого суду він висловив ОСОБА_2 вимогу передати 900 дол. США за прийняття в зазначеній справі рішення про накладення мінімального за розміром стягнення у виді штрафу, конфіскацію в дохід держави лише частини коштів, що були предметом правопорушення, у сумі 100 дол. США та 800 грн і повернення решти вилучених грошей - 1470 дол. США та 5130 грн.
Виконуючи протиправну вимогу ОСОБА_1, ОСОБА_2 08 травня 2012 року приблизно о 10 год у приміщенні суду передав, а засуджений одержав хабара у зазначеному розмірі.
10 травня 2012 року о 13 год ОСОБА_1 висловив ОСОБА_2 вимогу додатково передати 300 дол. США за прийняття раніше обумовленого рішення. 11 травня 2012 року о 17.31 год в приміщенні суду ОСОБА_2 передав кошти ОСОБА_1.
На виконання протиправної домовленості з ОСОБА_2 за отриману винагороду ОСОБА_1 із корисливих мотивів виніс завідомо неправосудну постанову, датовану 04 травня 2012 року, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 162 КУпАП і вручив йому копію рішення 17 травня 2012 року.
Приймаючи згадану постанову, ОСОБА_1 умисно грубо порушив вимоги статей 245, 249, 268, 277, 279, 280, 283, 285 КУпАП, оскільки судового засідання не проводив, відкритого розгляду справи не здійснював, доказів не досліджував, а рішення постановив за відсутності ОСОБА_2 . Цим самим ОСОБА_1 позбавив останнього права на справедливий, публічний та об`єктивний розгляд справи незалежним та неупередженим судом упродовж встановленого законом строку, зокрема права знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, оскаржити прийняте рішення. За змістом винесена засудженим постанова ґрунтувалася на умисному очевидно неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки всупереч прямим безальтернативним приписам статті 162 КУпАП про конфіскацію всіх валютних цінностей, що виступали предметом правопорушення, передбачала конфіскацію у ОСОБА_2 лише частини вилучених у нього коштів - 100 дол. США і 800 грн та повернення решти у сумі 1470 дол. США і 5130 грн.
4. Апеляційний суд Волинської області 22 січня 2016 року скасував вирок місцевого суду в частині застосування заходу примусу і постановив у цій частині свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання: за частиною третьою статті 368 КК і на підставі статті 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів - аналогічне призначеному місцевим судом, а за частиною другою статті 375 КК із застосуванням статті 69 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі статті 75 КК суд апеляційної інстанції звільнив засудженого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і поклав на нього виконання обов`язків, передбачених пунктами 2-4 частини першої статті 76 цього Кодексу.
Апеляційний суд також виключив з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції посилання на кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК, - вимагання хабара.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
5. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 05 липня 2016 року вирок Апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2016 року в частині засудження ОСОБА_1 за частиною другою статті 375 КК скасовано і направлено справу в цій частині на новий апеляційний розгляд. В іншій частині вирок змінено шляхом виключення рішення про визначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі статті 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів та ухвалено вважати його засудженим за частиною третьою статті 368 КК.
6. За результатами нового апеляційного розгляду Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 28 березня 2018 року скасував вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2015 року в частині засудження ОСОБА_1 за частиною другою статті 375 КК і закрив кримінальну справу на підставі пункту 2 частини першої статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) за відсутністю в його діях складу злочину.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не переглядалася судом вищого рівня, не скасована та є чинною. За викладеними в ухвалі висновками суду, оцінка за результатами розгляду кримінальної справи як неправосудного судового рішення, прийнятого в межах іншого провадження, означатиме перевірку його законності й обґрунтованості в позапроцесуальний спосіб, що є несумісним з гарантованою статтею 124 Конституції України презумпцією законної сили нескасованого судового рішення і становитиме неправомірне втручання у незалежність судової влади.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду від 28 березня 2018 року і направлення справи на новий апеляційний розгляд з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, сторона обвинувачення зазначає, що скасування судового рішення судом вищого рівня не завжди має визнаватися умовою притягнення судді до кримінальної відповідальності за статтею 375 КК. На переконання прокурора, у разі очевидного грубого порушення визначеної законом процедури судового розгляду, явно неправильного застосування норм матеріального права, у сукупності з фактами особистої заінтересованості судді в результатах справи й одержанням хабара, нескасування рішення в установленому процесуальним законом порядку не повинно перешкоджати кримінально-правовому визнанню його завідомо неправосудним.
8. У судовому засіданні прокурор не підтримав касаційну скаргу.
Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
9. За викладеними в ухвалі від 03 жовтня 2019 рокувисновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) є виключна правова проблема, розв`язання якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційний кримінальний суд як виключну правову проблему окреслив необхідність вирішення питання: чи може і за яких умов бути визнане неправосудним у розумінні статті 375 КК судове рішення, що не було скасоване в порядку, встановленому процесуальним законом.
Мотиви рішення Великої Палати
10. Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 4341 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) Велика Палата в разі передачі кримінального провадження на її розгляд вирішує правові питання, які стали підставами для такої передачі.