Постанова
Іменем України
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 127/27257/19
провадження № 51-3074км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020020001735, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Апеляційного суду Вінницької області від 4 лютого 2015 року за ч. 1 ст. 155, ч. 2 ст. 190, ст. 70, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого у зв`язку з відбуттям покарання 11 жовтня 2016 року,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомВінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 263 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ухвалено зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання, тобто з 7 вересня 2019 року до набуття вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у відкритому викраденні чужого майна(грабежі), вчиненому повторно, та носінні кастетів без передбаченого законом дозволу.
Так, ОСОБА_1 14 травня 2019 року близько 23:00, діючи повторно, підбіг до ОСОБА_2, яка стояла на зупинці громадського транспорту на вул. Жуковського у м. Вінниці, вихопив з її рук мобільний телефон марки "Xiaomi" моделі "Redmi 4 X" в корпусі біло-рожевого кольору вартістю 1639,44 грн і втік.
Крім того, ОСОБА_1 за невстановлених обставин у невстановленому місці у невстановлені дату та час придбав кастет, який незаконно носив при собі та який у нього вилучили працівники поліції 2 серпня 2019 року близько 19:50 неподалік будинку АДРЕСА_2 . Відповідно до висновку експерта № 276 від 11 вересня 2019 року металевий предмет, який було вилучено в ОСОБА_1, є кастетом, який відноситься до контактної не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узгоджені доводи осіб, які їх подали
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі зі змінами до неї, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає вирок суду незаконним, необ`єктивним і невмотивованим, оскільки суд усупереч вимогам статей 370 і 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвалив його на підставі необ`єктивно з`ясованих даних, а викладені у вироку обставини не були підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду. Стверджує, що потерпіла наполягала на примиренні та відмовилася від обвинувачення, проте суд не взяв до уваги такої позиції потерпілої і розглянув справу у спрощеному порядку за правилами ч. 3 ст. 349 КПК. Також вказує, що під час судового розгляду було порушено його право на захист, оскільки судом не було надано стороні захисту достатнього часу для підготовки до судових дебатів. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на його доводи щодо незаконності судового розгляду справи та ненадання стороні захисту достатнього часу для підготовки до судових дебатів і залишив апеляційну скаргу без задоволення, належним чином не мотивувавши свого рішення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Гошовська Ю.М. вважала, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, просила вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У мотивувальній частині обвинувального вироку відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Частиною 3 ст. 349 КПК передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.