Постанова
Іменем України
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 693/1329/18
провадження № 51-4117 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Пашковської Ю.П. на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018250130000499 від 26 жовтня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Києва, мешканця АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року дії ОСОБА_1 перекваліфіковано із ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України та засуджено його до покарання у вигляді штрафу в розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до засудженого ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 2781 грн 76 коп на відшкодування матеріальної шкоди та 7500 грн на відшкодування моральної шкоди.
За вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діяннях складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до виправданого ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25 жовтня 2018 року приблизно о 13:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля магазину "Все для будівництва та ремонту", розташованого на вул. Одеській, 6 у м. Жашкові Черкаської області, умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи загальноприйнятими нормами суспільної моралі, розуміючи, що перебуває у громадському місці, у присутності сторонніх осіб, не зважаючи на зауваження оточуючих, голосно нецензурно лаявся, вів себе агресивно та нахабно. При цьому ОСОБА_1 безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер вчинених ним дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, із хуліганських спонукань, діючи з особливою зухвалістю, завдав потерпілому ОСОБА_3 одного удару кулаком лівої руки в ділянку правої скроні голови, від якого останній упав на землю. Після цього ОСОБА_1 почав завдавати потерпілому ударів руками та ногами в ділянки обличчя, голови та інших частин тіла. Крім того, засуджений, продовжуючи свої хуліганські дії, та не бажаючи заспокоїтися, безпричинно умисно завдав потерпілому ОСОБА_4 одного удару рукою в ділянку обличчя, заподіявши останньому фізичного болю та не спричинивши тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 припинив свої хуліганські дії лише після того, як працівник ТОВ ТК "САТ" застосував до нього фізичну силу з метою його угамувати та припинити заподіяння ним тілесних ушкоджень оточуючим.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Пашковська Ю.П., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_2 та перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1 на менш тяжкий злочин, належним чином не дослідив та не врахував наданих стороною обвинувачення доказів, що свідчать про винуватість останніх у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. При цьому прокурор стверджує, що апеляційний суд, залишаючи рішення місцевого суду без зміни, повною мірою не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, не дослідив матеріалів кримінального провадження та, як наслідок, прийняв незаконне та невмотивоване рішення.
Також, на переконання прокурора, місцевий суд неповно та однобічно відобразив у вироку показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Крім того, посилається на те, що судом не було надано правової оцінки показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які були очевидцями злочину. При цьому прокурор також зазначає, що суд, виправдовуючи ОСОБА_2, безпідставно відкинув показання вищевказаних осіб, посилаючись на те, що жоден з них не вказав, що саме ОСОБА_2 завдавав ударів ОСОБА_3 .
Одночасно, на думку прокурора, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про здійснення повторного допиту всіх потерпілих та свідків.
Разом з тим прокурор стверджує, що місцевий суд також залишив поза увагою надані стороною обвинувачення письмові докази, які, на його переконання, свідчать про спільне вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 неправомірних дій.
Крім того, прокурор посилається на те, що апеляційним судом не було надано оцінки доводам його апеляційної скарги в частині недопустимості доказів, а саме суд не врахував, що відеозапис, наданий захисником безпосередньо до суду, подано з порушенням вимог ст. 290 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
У судовому засіданні прокурор Піх Ю.Г. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як передбачено ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2, з огляду на встановлені фактичні обставини та досліджені докази місцевий суд не встановив у діях останнього грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, свої висновки про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6 .
Крім того, в основу свого рішення суд першої інстанції також поклав безпосередньо досліджені письмові докази, а саме: рапорти від 25 жовтня 2018 року про надходження повідомлення до поліції про бійку 2 чоловіків та доставку потерпілого ОСОБА_3 до Жашківської центральної районної лікарні; протокол про прийняття заяви про вчинення злочину від 25 жовтня 2018 року; протокол огляду предметів із таблицею зображень від 30 жовтня 2018 року; протокол слідчого експерименту від 31 жовтня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_3 ; протокол огляду місця події з фототаблицями від 31 жовтня 2018 року; протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31 жовтня 2018 року за участю потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 ; висновок експерта від 12 листопада 2018 року № 07-5-01-875.