ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 640/21220/18
адміністративне провадження № К/9901/35594/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/21220/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України,про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Васильченко І.П.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Беспалова О.О., суддів Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України і зобов`язати вчинити дії щодо стягнення вартості суми заборгованості на користь позивача за рішенням суду і виконати Рішення Європейського суду з прав людини у справі №47194/14, приєднаної до "Бурмич та інші проти України" (№№46852/13 та ін.) в частині, що стосується заявника (заява) позивача;
- зобов`язати здійснити комплекс дій за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень, а саме: в установу АТ "Ощадбанк" ТВБВ № 10026/045, МФО 322699, на рахунок № НОМЕР_1, який належить позивачу, перерахувати 10730,28 грн (станом на 13 грудня 2018 року), 2500,00 євро (по офіційному курсу НБУ на момент перерахування) в гривні, послуги банку щодо перерахування названих коштів покласти на державу Україна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2011 року у справі №02/2а-1719/11 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести перерахунок і виплату позивачу пенсії у розмірі: 6 мінімальних пенсій за віком і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі: 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 21 липня 2010 року до дня ухвалення судом постанови з урахуванням проведених виплат. У зв`язку з тривалим невиконанням вказаного судового рішення, позивач звернувся до Європейського суду з прав людини.
Рішенням Європейського суду з прав людини в справі "Бурмич та інші проти України" від 12 жовтня 2017 року справу "Кучер проти України" (заява №47194/14) вилучено із реєстру справ Суду і вказано на те, що зазначена справа має розглядатись відповідно до зобов`язань, які випливають із пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України".
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів, спрямованих на нарахування йому справедливої компенсації у розмірі: 2500 євро і вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, виконати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2011 року у справі №02/2а-1719/11.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Приймаючи зазначені рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурмич та інші проти України" є рішенням про вилучення заяв з реєстру, з метою їх розгляду в рамках загальних заходів щодо виконання пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" під наглядом Комітету міністрів Ради Європи. Із змісту рішення судами встановлено, що Європейський суд з прав людини Суд визнав подальший розгляд заяви позивача невиправданим, не висловив правової позиції по суті цієї заяви, вказавши, що недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру, і в ньому не передбачалось виплати справедливої сатисфакції заявникам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бурмич та інші проти України" (заява №46852/13 та інші) на Україну не було покладено обов`язку щодо сплати йому справедливої сатисфакції.
Позивач звертає увагу на те, що в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бурмич та інші проти України" (заява №46852/13 та інші) Суд чітко вказав, що його заява є частиною процедури виконання пілотного рішення в справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", у межах якої Україна зобов`язана вжити заходів загального характеру та сплатити йому встановлену пілотним рішенням компенсацію.
Крім того, скаржник посилається на те, що постанову Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2011 року у справі №02/2а-1719/11, яка набрала законної сили, відповідач не виконав протягом восьми років, а рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року по заяві №47194/14, яке є остаточним і обов`язковим для виконання, відповідач не виконав протягом двох років. Разом з тим, зазначене рішення Європейського суду з прав людини не виконано до моменту звернення позивача до суду касаційної інстанції.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Обґрунтовуючи свій відзив відповідач вказує, що Європейським судом з прав людини не приймалося рішення про зобов`язання України виплатити позивачу та іншим заявникам, заяви яких вилучено з реєстру, індивідуального відшкодування, визначеного в рішенні у справі "Іванов проти України", а зобов`язано Україну вжити заходів загального характеру. Крім того, на думку відповідача, рішення у справі "Бурмич та інші проти України" не є остаточним в розумінні Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і не створює для відповідача обов`язку виготовлення та надсилання його стислого викладу заявникам, боржникам та органу державної виконавчої служби.
Позивач скористався своїм правом і подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач протиправно не виконує постанову Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2011 року у справі №02/2а-1719/11 і рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року по заяві №47194/14.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не надали.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2011 року у справі №02/2а-1719/11 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести перерахунок і виплату позивачу пенсії у розмірі: 6 мінімальних пенсій за віком і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі: 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 21 липня 2010 року до дня ухвалення судом постанови з урахуванням проведених виплат.
Зважаючи на тривале невиконання державою Україна зазначеного рішення суду, ОСОБА_1 подав заяву до Європейського суду з прав людини.
Рішенням Великої Палати Європейського суду від 12 жовтня 2017 року у справі "Бурмич та інші проти України" (заява №46852/13 та інші) Європейський Суд постановив вилучити зі свого реєстру (strike out) 12 148 заяв, відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, та передати їх Комітету міністрів Ради Європи з метою їх розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року), у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів, як це передбачено у п`ятому пункті резолютивної частини зазначеного рішення, та сплати боргу за рішенням національного суду.
До зазначеного списку розгляду заяв приєднано заяву позивача №47194/14.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - "Конвенція"), Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
У статті 37 § 1 (с) Конвенції визначено, що суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.
Згідно з частинами 1, 2 статті 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.
Статтею 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що рішенням Європейського суду є:
а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;
в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;
г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.
У цьому законі термін "виконання Рішення", це:
а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру;
б) вжиття заходів загального характеру.
Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.