ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 200/1873/19-а
адміністративне провадження № К/9901/9552/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Одеського загону морської охорони (військова частина 1485) про стягнення недоотриманої допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді- Голошивця І.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.)
УСТАНОВИВ:
I. Суть спору.
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом ( з урахуванням уточнень) до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач1), Одеського загону морської охорони (військова частина 1485) (далі - відповідач 2) у якому просив суд:
1.1. - визнати протиправними дії відповідачів щодо непроведення повного розрахунку при звільненні невиплаті в день виключення зі списків частини (01.08.2018 року) компенсації за неотримане речове майно;
1.2. - зобов`язати відповідачів здійснити нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 49976,22 грн.;
1.3. - зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.08.2018 року до 01.02.2019 року в сумі 151600 грн. (т. 1 а.с. 108-113).
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.07.1994 ОСОБА_1 був зарахований на службу до Прикордонних військ України. Згідно з наказом Голови Державної прикордонної служби України від 24.07.2018 № 682-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас та наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2018 № 280-ос виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення з 01.08.2018. Усупереч діючому законодавству Південним регіональним управлінням протиправно не проведено своєчасно розрахунок при звільненні ОСОБА_1 з військової служби, зокрема не вжито вичерпних заходів щодо виплати в день виключення із списків частини компенсації за неотримане речове майно Одеським загоном морської охорони, на речовому забезпеченні якого перебував ОСОБА_1 . Зокрема, при виключені позивача із списків особового складу довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, була відпрацьована речовою службою Одеського загону морської охорони лише за період з квітня 2014 року до дати звільнення з військової служби, період з часу набуття ОСОБА_1 права на отримання предметів речового майна, а саме з серпня 1994 року по квітень 2014 року враховано не було. Про факт порушення ОСОБА_1 02 серпня 2018 року було подано відповідну заяву на ім`я начальника Південного регіонального управління, лист від 02.08.2018 за № М-60. Згідно листа № 723/М-60 від 31.08.2018 убачається що Південне регіонального управління володіє інформацією про речове забезпечення ОСОБА_1 в період з 1994 по 2012 рік, до переміщення його для подальшого проходження військової служби до Керченського загону морської охорони, однак ці роки не взяті до уваги при нарахуванні грошової компенсації. Південне регіональне управління зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середній заробіток за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100). Південне регіональне управління Державної прикордонної служби повинно було провести розрахунок з позивачем але до теперішнього часу це зроблено не було, тому позивач вважає, йому потрібно нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 01.08.2018 по дату ухвалення рішення по справі
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року позовні вимоги було задоволено частково.
3.1. Визнано протиправними дії Одеського загону морської охорони (військова частина 1485) щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 за період проходження військової служби з часу набуття права на отримання предметів речового майна з серпня 1994 року по квітень 2014 року.
3.2. Зобов`язано Одеський загін морської охорони (військова частина 1485), здійснити нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 за період проходження військової служби з часу набуття права на отримання предметів речового майна з серпня 1994 року по квітень 2014 року. У решті позовних вимог - відмовити.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Одеський загін морської охорони (військова частина 1485) не виплачено в повному обсязі ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період з серпня 1994 року по квітень 2014 року, така компенсація була здійснена лише за період з квітня 2014 до дати звільнення з військової служби, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з карткового рахунку позивача.
4.1. Також, суди зазначили, що компенсація за неотримане речове майно, не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, тому не є оплатою праці, таким чином вимоги статей 116, 117 КЗпП України не можуть бути застосовані у даних правовідносинах.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції.
5. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
6. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції не повно, не всебічно та не об`єктивно досліджено обставини справи.
7. Указує, що Південне регіональне управління зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середній заробіток за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100). Південне регіональне управління Державної прикордонної служби повинно було провести розрахунок з позивачем але до теперішнього часу це зроблено не було, тому позивач вважає, йому потрібно нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 01.08.2018 по дату ухвалення рішення по справі.
7.1. Позивач зазначає, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, а тому необхідно застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються рід час звільнення з військової служби. Указані посилання підтверджуються правовими висновками, які викладені в постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 по справі № 820/6287/16.
8. Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України надало відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
9. Судами попередніх інстанцій установлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 26.07.1994 року був зарахований на службу до Прикордонних військ України.
10. Наказом голови Державної прикордонної служби України від 24.07.2018 року № 682-ос, позивача звільнено з військової служби в запас.
11. Наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2018 року № 280-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 01.08.2018 року (т. 1 а.с. 19).
12. 30.07.2018 року позивачем подано до командира Одеського загону морської охорони рапорт, у якому позивач просив нарахувати грошову компенсацію за недоотримане речове майно за період проходження військової служби в офіцерському званні з 01.08.1994 року по 01.08.2018 року, у з`язку із звільненням його з лав Державної прикордонної служби України (т. 1 а.с. 20).
13. Відповідно до довідки № 285 від 31.07.2018 року про вартість речового майна, що належить до видачі, позивачу належить речове майно на загальну суму грошової компенсації 8329,37 грн. за період з квітня 2014 року по 01.08.2018 року (т. 1 а.с. 21).
14. Не погодившись з вищезазначено довідкою № 285, ОСОБА_1 звернувся до начальника Південного регіонального управління із заявою від 02.08.2019 року, в якій зазначив, що при нарахуванні вартості речового майна йому не було враховано компенсацію за період проходження служби з 1994 року по 2014 рік, просив здійснити перевірку правильності нарахування компенсації та дорахування її згідно діючого законодавства (т. 1 а.с. 24).
15. Листом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.08.2018 року № 723/М-60 позивачу повідомлено, що розрахунок грошової компенсації нараховувався на підставі наявності в Одеському загоні морської охорони речового атестату № 40 від 06.08.2015 року, оформленого Маріупольськім загоном морської охорони (військова частина 1472) не видані йому предмети речового майна та арматурної картки обліку виданих предметів речового майна під час проходження служби з серпня 2015 року до дати звільнення з військової служби. Сума нарахування склала 8329,37 грн. Також зазначено, що під час з`ясування питань правильності оформлення розрахунку грошової компенсації за недоотримане речове майно, отримано інформацію про наявність в Донецькому прикордонному загоні речового атестату № 121 при переміщені для подальшого проходження військової служби до Керченського загону морської охорони м. Керч у жовтні 2012 року, що дає можливість взяти до обліку даний документ та направити для отримання роз`яснення в Адміністрації державної прикордонної служби України про порядок нарахування грошової копенсації Одеським загоном морської охорони за неотримане речове майно (т. 1 а.с. 25).
16. Згідно з додатком до наказу командира Одеського загону морської охорони від 25.01.2019 № 32-ос про виплату грошової компенсації, ОСОБА_1 розраховано для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно 8329,37 грн. (т. 1 а.с. 35).
17. Уважаючи протиправним дії Одеського загону морської охорони щодо неправильного розрахунку грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)
18. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
20. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
21. Статтею 1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
22. Відповідно до статті другої Закону № 2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
23. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
24. Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.