ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 804/15303/15
адміністративне провадження № К/9901/20083/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,
розглянувши у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року (головуючий - суддя Чорна В.В., судді: Барановський Р.А., Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (головуючий суддя - Щербак А.А., судді - Баранник Н.П., Дурасова Ю.В.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України
про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Національного банку України про визнання незаконним та зобов`язання відповідача скасувати наказ про звільнення №404-п від 23.09.2015 р., зобов`язання відповідача поновити позивача на роботі до штату Національного банку України та надати роботу з урахуванням освіти, кваліфікації та відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертної комісії стосовно умов та характеру праці, а також стягнення з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків, та стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що не погоджується з рішенням відповідача про її звільнення з тимчасової посади провідного економіста відділу організації бухгалтерського обліку Управління Національного банку України в Дніпропетровській області з підстав закінчення строку дії трудового договору, оскільки вважає, що зазначеним звільненням відповідачем були порушені її трудові права, передбачені ст. 40 КЗпП України, та положення Закону "Про державну службу". При звільненні із займаної посади, відповідач не запропонував їй іншої посади в структурі Національного банку України, незважаючи на наявність чисельних вакантних посад в структурі Управління НБУ та у штаті центрального апарату банку. Позивач також звертає увагу суду на свої численні переваги, зокрема, високий професійний рівень, тривалий безперервний професійний стаж та високу продуктивність праці, що, на думку позивача, свідчить про її переважне право на залишення на роботі, прямо закріплене у ст. 49-2 КЗпП України. Крім того, позивач вважає безпідставними відмови відповідача у її працевлаштуванні за результатами проведених конкурсів на заміщення вакантних посад штатних одиниць в системі Національного банку України, оскільки вважає їх упередженими та необ`єктивними щодо себе. В обґрунтування доводів щодо незаконності свого звільнення, позивач також зазначає, що в період з 15 по 29 вересня 2015 року вона перебувала на лікуванні, маючи важку хворобу, яка потягла встановлення їй за висновком медичної комісії ІІІ групи інвалідності (т.1 а.с. 212-234).
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в позовних вимогах, суди виходили з того, що роботодавець мав право звільнити позивача із займаної посади, поновивши на цю посаду основного працівника - ОСОБА_2, з дня її фактичного виходу з відпустки, тобто, з 23 вересня 2015 року. При цьому, звільнення працівника за строковим договором на протязі одного дня з моменту виходу основного працівника з відпустки є обов`язковим для роботодавця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
08 червня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що помилковими є висновки судів про те, що спірні правовідносини випливають з припинення строкового трудового договору, а не з розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (скорочення з постійної посади головного економіста відділу банківського нагляду). Зазначено, що судами не було враховано відсутність повідомлення позивача про зміну істотних умов служби, після переведення позивача фактично не було допущено до виконання роботи на новій посаді, згоду на переведення надано вимушено, під загрозою припинення державної служби та на вкрай невигідних умовах. Вказує, що відповідачем було її звільнено з особистих мотивів, у зв`язку із відмовою у незаконний спосіб виконувати документи та повідомленнями про корупцію, на підставі яких було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України. Також, скаржником зазначено про порушення судами норм процесуального права, а саме, не залучено третьою особою Національне агентство з питань запобігання корупції, порушено терміни розгляду справи, не своєчасно надано позивачу для ознайомлення технічний запис судового процесу в електронному вигляді. Просила розглянути справу за її участю.
Відповідачем до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на правильність прийняття рішення судами, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вказував, що у зв`язку з проведенням реорганізації Управління, внаслідок якого підлягала скороченню посада головного економіста, позивачу було вручено попередження про вивільнення від 11.02.2015, та запропоновано тимчасову посаду провідного економіста відділу організації бухгалтерського обліку на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 добровільно погодилась працювати на зазначеній тимчасовій посаді, та подала відповідну заяву на ім`я керівника установи про її переведення на нову посаду. Отже, ОСОБА_1 було переведено на посаду провідного економіста відділу організації бухгалтерського обліку на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 з 12.08.2015 року до дня її фактичного виходу на роботу. Представник відповідача зазначив також про необґрунтованість доводів позивача щодо протиправності її звільнення як інваліда ІІІ групи в період тимчасової непрацездатності, у зв`язку з тим, що підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади стало саме закінчення строку дії трудового договору, а заборона звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності, передбачена ст. 36 КЗпП України, пов`язана виключно із звільненням працівників за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу, а також зважаючи на те, що ІІІ група інвалідності була встановлена позивачу лише 28.09.2015 року - тобто, вже після винесення наказу про її звільнення від 23.09.2015
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 з 01.07.2011 року працювала на посаді головного економіста сектору реєстрації, ліцензування та моніторингу відділу банківського нагляду в управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області на підставі наказу № 254-п від 30.06.2011 р. (т.2 а.с. 40).
11.02.2015 року, на підставі наказу директора управління Національного банку України в Дніпропетровській області №12-п від 21.01.2015 р., ОСОБА_1 попереджено про вивільнення.
Підставою для вказаного попередження зазначено рішення Управління Національного банку України в Дніпропетровській області № 12-п від 21.01.2015 р., п.10 постанови Правління Національного банку України № 14 від 15.01.2015 р. "Про удосконалення структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України" (т.2 а.с. 41).
16.04.2015 року позивачці запропоновано тимчасову посаду провідного економіста відділу організації бухгалтерського обліку на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2, на яку ОСОБА_1 погодилась, про що свідчить власноручно зроблений нею напис "згодна".
Реалізуючи власну згоду на переведення на вказану посаду, на ім`я виконавчого директора Управління Національного банку України в Дніпропетровській області Івченко Т.В. подала заяву від 12.08.2015, в якій просить перевести її на посаду провідного економіста відділу організації бухгалтерського обліку на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 з 12 серпня 2015 року (т.2 а.с. 42).
Наказом №355-п від 12.08.2015 на підставі заяви ОСОБА_1 її переведено на посаду провідного економіста відділу організації бухгалтерського обліку на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 з 12 серпня 2015 року до дня її фактичного виходу на роботу.
23.09.2015 року наказом директора управління Національного банку України в Дніпропетровській області № 404-п ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП, у зв`язку із закінченням строку трудового договору, та виплачено їй грошову компенсацію.
ОСОБА_1 в період з 15.09.2015 по 29.09.2015 знаходилась на лікарняному (т.2 а.с. 55).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до вимог ст. 2 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та ін.
Згідно ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.
Поряд з цим, правовідносини у сфері проходження державної служби регулюються Конституцією України, Законом України "Про державну службу", Кодексом законів про працю України та прийнятими на їх підставі нормативними актами.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу", державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно пункту ;2 частини 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;
Статтею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно зі ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений, зокрема: на невизначений строк; на визначений строк, який встановлюється за погодженням сторін; на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін.
Взаємні права та обов`язки сторін, умови праці працівника у своїй сукупності складають зміст трудового договору. Основна частина таких умов, прав і обов`язків регулюється законодавством про працю у централізованому порядку (тривалість робочого часу, відпусток, правила охорони праці і т.д.) та колективним договором і не може змінюватися за згодою сторін, додаткові умови можуть визначатися за погодженням сторін.
До обов`язкових, окрім вже зазначених умов трудового договору про місце роботи, трудову функцію, час початку виконання трудової функції, розмір винагороди за виконану роботу, відносять і умову про строк дії трудового договору.
Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, загалом не відрізняється від правового становища працівників, які уклали трудові угоди на невизначений термін (зокрема, вони також мають право на відпустку, грошову компенсацію за невикористану відпустку тощо). Найсуттєвішою ж відмінністю між безстроковими та строковими трудовими договорами є те, що останні припиняються внаслідок закінчення строку, на який їх було укладено (при цьому не потрібно ані заяви працівника, ані обґрунтування причин його звільнення).
Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України, строковий трудовий договір може бути укладено лише у разі, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Строкові трудові договори підлягають припиненню по закінченні строку, за наявності волевиявлення хоча б однієї зі сторін договору. Роботодавець, який має намір розірвати трудові відносини, повинен не пізніше, ніж в останній день роботи працівника за строковим договором, видати наказ про його звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку договору).