ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 823/159/16
адміністративне провадження № К/9901/20174/18, К/9901/20175/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року (головуючий суддя - Гаврилюк В.О., судді - Рідзель О.А., Тимошенко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Троян Н.М.) у справі №823/159/16, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, та просив:
- визнати бездіяльність Міністерства юстиції України по виконанню остаточного рішення Європейського суду з прав людини від 25.04.2013 у справі Штабовенко та інші проти України (заява № 22722/07 та 99 інших заяв), до якої приєднано справу за моєю заявою № 61576/09 від 16.11.2009 " ОСОБА_1 проти України" в частині моєї заяви до ЄСПЛ неправомірною;
- зобов`язати Міністерство юстиції України підготувати та внести Прем`єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді виплати позивачу оціночної вартості належного житла (відповідно до подання Соснівського ВДВС Черкаського міського управління юстиції від 18.04.2014 № 13609) через прийняття окремого урядового рішення, відповідно до порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов`язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справи проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 408 (відповідно до вимог підпункту 8 пункту 2);
- стягнути з відповідача 1 466 489, 00 грн матеріальної шкоди на користь позивача;
- стягнути з відповідача 50 000, 00 грн моральної шкоди на користь позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач всупереч вимогам рішення Європейського суду з прав людини у справі "Штабовенко та інші проти України" (заява № 22722/07 та 99 інших заяв), до якої приєднано заяву ОСОБА_1 №61576/09 від 16.11.2009, а також положенням основних нормативно-правових актів, які регламентують порядок виконання рішень ЄСПЛ, проявив неправомірну бездіяльність, до теперішнього часу не вживає відповідних та достатніх заходів, направлених на виконання вказаного рішення, наслідком чого є тривале (більше 10 років) невиконання рішення військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 31.08.2005 та неповне виконання рішення ЄПСЛ (більше трьох років). Позивач вказав на те, що факти протиправної бездіяльності відповідача нанесли позивачу та його родині матеріальну і моральну шкоду, розміри якої становлять, відповідно, 1466489,00 грн (ринкова вартість об`єкта нерухомості, розміром житлової площі не менше 34 кв.м. та витрати по юридичному оформленню вказаної нерухомості) та 50000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо нездійснення належного контролю за виконанням остаточного рішення Європейського суду з прав людини від 25.04.2013 у справі "Штабовенко та інші проти України" (заява № 22722/07 та 99 інших заяв), в частині заяви ОСОБА_1 № 61576/09 від 16.11.2009.
Стягнено з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 23.12.1995) моральну шкоду в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року, у задоволеній частині позовних вимог, скасовано та в цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав касаційну скаргу, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати судові рішення обох інстанцій та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного адімінстративного суду від 27 квітня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1, Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року - без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суди виходили з того, що виконання рішення військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 31.05.2005 відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" покладено на державну виконавчу службу і державні виконавці вживали необхідних заходів щодо його виконання, в тому числі відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зверталися до суду із заявами про зміну способу і порядку виконання рішення, проте вказані заяви залишені без задоволення, а рішення від 31.05.2005 залишилося невиконаним. Оскільки відповідачем в даному випадку не здійснено всіх необхідних передбачених чинним законодавством заходів щодо виконання остаточного рішення Європейського суду з прав людини від 25.04.2013 у справі "Штабовенко та інші проти України" в частині заяви ОСОБА_1 №61576/09 від 16.11.2009, суди погодились з позицією позивача щодо наявності протиправної бездіяльності, однак така бездіяльність проявилася у нездійсненні відповідачем належного контролю за виконанням вказаного рішення, у зв`язку з чим позовну вимогу щодо визнання неправомірною бездіяльності задоволено частково.
Вирішуючи позовну вимогу щодо зобов`язання Міністерства юстиції України підготувати та внести Прем`єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді виплати позивачу оціночної вартості належного житла суди вказали, що для спрямування бюджетних коштів для здійснення витрат, пов`язаних із здійсненням додаткових заходів індивідуального характеру необхідно, щоб такі заходи були прямо передбачені в рішенні закордонного юрисдикційного органу з визначенням конкретної суми та виду валюти. Оскільки позивач просив зобов`язати Міністерство юстиції України підготувати та внести Прем`єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді виплати позивачу оціночної вартості належного житла відповідно до подання Соснівського ВДВС Черкаського міського управління юстиції від 18.04.2014 № 13609, а не відповідно до рішення Європейського суду з прав людини, суди відмовили в задоволенні вказаної вимоги.
Також суди визнали безпідставними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1466489,00 грн матеріальної та 50000,00 грн моральної шкоди на користь позивача та вказали, що на виконанні перебувало рішення зобов`язального характеру, а в рішенні від 25.04.2013 Європейський суд з прав людини постановив, серед іншого, виконати рішення національного суду. При цьому суди також врахували, що під час виконання вказаних рішень державні виконавці зверталися до суду із заявами про зміну способу і порядку виконання рішення, проте вказані заяви залишені без задоволення.
При цьому суди, зважаючи на позицію сторін, враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04), "Харук та інші проти України" (заява № 703/05 та 115 інших заяв)) та наявність протиправної бездіяльності відповідача, що проявилася у нездійсненні належного контролю за виконанням остаточного рішення Європейського суду з прав людини від 25.04.2013, вирішили, що вказана бездіяльність є достатньою підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди, розмір якої, виходячи з принципу справедливості, становить 25000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
15 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що рішення національного суду щодо відновлення його житлових прав залишається невиконаним, тоді як відповідальність за координацію виконання рішення ЄСПЛ покладено на Міністерство юстиції України. Зазначає, що відповідачем не було надано жодного доказу, що він координує процес виконання рішення та вживає необхідні та достатні для цього заходи. Позивач вказує, що до еквіваленту вартості належного житла необхідно додати мінімальні грошові витрати при нотаріальному оформленні його купівлі, що складають 28989грн. вважає, що розмір заподіяної йому відповідачем моральної шкоди складає 50000грн, що не враховано судами попередніх інстанцій.
22 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав юридичної оцінки всім доказам у справі та не навів мотивів неврахування певних доказів. Вважає, що суди попередніх інстанцій невірно визначили розмір присудженої позивачу моральної шкоди та не врахували причинного зв`язку між шкодою та протиправністю діянь відповідача. Зазначає, що відповідачем було виплачено позивачу як суму справедливої сатисфакції у розмірі 31585,14грн, так і пеню у сумі 242,20грн. Вважає, що Урядовий уповноважений у межах компетенції та строку виконав усі необхідні дії для забезпечення виконання рішення ЄСПЛ щодо позивача.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому він посилається на безпідставність викладених в ній доводів. Позивач просив відмовити в задоволенні касаційної скарги Міністерства юстиції України з підстав її необґрунтованості.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 серпня 2005 року військовий місцевий суд Черкаського гарнізону прийняв рішення, яким задовольнив скаргу ОСОБА_1, визнав бездіяльність командира військової частини 9930 щодо відселення позивача з закритого військового містечка неправомірною та зобов`язав командира військової частини 9930 забезпечити відселення ОСОБА_1 з закритого військового містечка військової частини 9930 з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення в м. Черкаси.
03.10.2005 на виконання вказаного рішення виданий виконавчий лист, який перебував на виконанні Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції. Постановою державного виконавця від 28.05.2010 виконавче провадження було закінчене, оскільки виконання рішення без участі боржника неможливо, а державним виконавцем вжито всіх заходів, передбачених статтями 76, 87, 88 Закону України "Про виконавче провадження".
25 квітня 2013 року Європейський суд з прав людини ухвалив остаточне рішення у справі "Штабовенко та інші проти України" (заява № 22722/07 та 99 інших заяв), до якої приєднано заяву ОСОБА_1 №61576/09 від 16.11.2009 (Додаток 4), в якому постановив, що було порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Суд також постановив, що держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 4, та 1500 (одна тисяча п`ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 5, як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
23.05.2013 державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції прийнята постанова про відновлення виконавчого провадження щодо виконання рішення військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 31.05.2005.
Крім того, 24.05.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Штабовенко та інші проти України" в частині виконання рішення за скаргою ОСОБА_1 .
Як свідчать матеріали справи, ні рішення військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 31.05.2005 щодо відселення позивача з закритого військового містечка, ні рішення Європейського суду з прав людини від 25.04.2013 щодо виконання рішення національного суду станом на 17.03.2016 не виконані.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.97 (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 13 Конвенції передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.97 (далі - Протокол) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України, регулює Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV (далі - Закон №3477-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №3477-IV у ньому терміни вживаються в такому значенні:
- Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України;